«Книжки — це все, що тобі треба», — каже обкладинка мого записника. А ще трохи повітря, щоб до тебе долітав їх запах, і трошки простору у вагоні, щоб чиїсь плечі не заважали перегортати сторінку.
У моєму місті немає метро, і ніхто не читає у транспорті — занадто маленькі відстані, щоб подужати більше п’яти сторінок. А у столиці так часто можна наштовхнутися на людей з книжками, що вона мені схожа на велику шумну бібліотеку.
До цієї «великої бібліотеки» я переїхала три роки тому, щоб навчитися робити книжки. Бо щось у моїх дитячих видавничих спробах завжди щось ішло не так. Тепер я студентка, яка опановує видавничу справу і знає різницю між обкладинкою та палітуркою. А ще постійно носить за спиною книжки. Якби на них подув добрий вітер, то я б злетіла. Як вам така суперсила?
На щастя, в Києві мало вітряних днів, тож я залишаюся з вами. Ділитимусь книжками, думками і крилами. Сподіваюся бути не тільки редактором для «Друга Читача», а й книжковою подругою для всіх, хто любить читати і говорити про книжки.
P.S.
Ви теж діліться зі мною всім-всім-всім отут → a.moishevych@vsiknygy.com.ua
Цей момент, коли в тебе такий же блокнот)