Автор має право. Як захистити свій твір в Україні?

«В Україні і важливі права неможливо захистити, а ви вірите у авторське право? Як дитина». Доводилось вам чути такі слова? Насправді це дуже небезпечний для суспільства стереотип.

Авторське право — таке саме майнове право, як і всі інші. А майнове право має захищатися на рівні суду. І — увага — захищається. Так, в Україні. Так, у більшості випадків — успішно. То як захистити своє авторське право? І як покарати злочинців, якщо ваш текст вкрали?

Кого вважають автором?

Спочатку пропонуємо розглянути декілька коротких нормативних фактів, для того, щоб визначити, хто є автором твору та в чому відмінність між поняттями «автор твору» та «правовласник».
Як стверджує Закон України «Про авторське право та суміжні права»:

«Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору».

За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (назвімо це «презумпцією авторства»).

Законна плутанина

З цього, до речі, випливає і той факт, що у випадку, якщо ваше авторське право було порушено, скажімо, незаконним використанням вашого письмового твору, і ви звернулися до суду з вимогою відновлення свого порушеного права, то саме відповідач повинен довести, що він законно використовував ваш твір — а не ви, що таке використання відбулося незаконно. Це підтверджує й Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 N5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав». Хоча теза про те що «позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав» дещо вносить плутанину в наступну тезу цього ж документу: «….при цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства», про яку ми вже говорили вище.

Варто знати, що вторське право не вимагає обов’язкової державної реєстрації чи будь-якого іншого спеціального оформлення. Хоча така реєстрація (і судова практика підтверджує це) буде додатковим захистом вашого авторського права. Слід визнати, що Свідоцтво про реєстрацію авторського права, видане Державною службою інтелектуальної власності України, є найбільш значущим доказом приналежності авторських прав, а також дати створення твору.

При позначенні авторського права в публікаціях прийнято використовувати знак охорони авторського права, після якого вказують ім’я автора та рік публікації твору. Знак охорони авторського права виглядає ось так → ©.

Автор чи правовласник?

Що ж до різниці між «автором» і «правовласником». Авторське право складається з немайнових (особистих) і майнових прав автора. Немайнові права є невідчужуваними, тобто у будь-якого твору є автор, і він завжди залишатиметься автором — з моменту створення цього твору і на весь час його існування.

Майнові ж права можна передавати іншим особам — у подарунок, за домовленістю або за винагороду. Особа, яка має майнові права на твір, є його правовласником. Вона має право використовувати твір на власний розсуд — продавати примірники, перекладати, видавати, екранізувати тощо. Автор і правовласник можуть бути однією особою або різними людьми, або й юридичними особами. Тому поняття «автор» та «правовласник» змішувати не слід. Ми надалі будемо виходити з ситуації, коли автор є і правовласником.

Алгоритм захисту авторського права

Так як способів порушення авторських прав безліч, то логічно, що й на кожен спосіб порушення буде свій алгоритм захисту.

Почнемо з одного з найпоширеніших випадків порушення авторського права — протиправне розміщення письмового твору автора в мережі Інтернет. Уявімо, що автор, блукаючи неосяжними просторами всесвітньої павутини, натрапив на власну книгу на сайті, якому він не давав дозволу на таке розміщення. Продають там його книгу чи роздають безкоштовно, неважливо. Що ж робити?

Національне законодавство виділяє такі основні способи захисту авторського права: адміністративно-, кримінально- й цивільно-правовий. Останній є, мабуть, найдієвішим. Справа про адміністративне правопорушення може принести автору хіба що моральне задоволення, адже за вчинене правопорушення злочинець розрахується лише з державою, сплативши відповідну суму штрафу (як правило, символічну).

З кримінальним провадженням ситуація дещо цікавіша. З одного боку, суб’єкт авторського права тут, як і в попередньому випадку, виступає лише джерелом сигналу про правопорушення. З іншого боку, заявник має право в межах кримінального провадження звернутись з цивільним позовом про відшкодування матеріальних збитків чи компенсації за незаконне використання об’єктів авторського права і суміжних прав. Але тут практика є настільки різноманітною, навіть за тотожних обставин справ, що важко зробити узагальнений висновок про результати таких позовів. Тому вважаємо за краще скористатися саме цивільно правовим способом захисту, і для цього рекомендуємо дотримуватися наступного алгоритму дій.

1. Фіксація порушення. Тут маємо звернути увагу на проблему фіксування правопорушення. Адже самостійна фіксація, скоріш за все, не може бути доказом. Її має здійснити компетентний орган чи експерт — за умови, що доказ не буде видалений.

Способами фіксування таких правопорушень є:
— допомога приватних компаній, які фіксують інформацію на сторінках мережі Інтернет;
— фіксація судовими експертами (важливо: напрямом діяльності експерта має бути інтелектуальна власність, художні твори тощо).

Відео-, фотофіксація (зокрема, скріншоти), зроблені власноруч, на жаль, не можуть бути вагомими доказами в суді. Про це свідчать рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 №04-5/1107 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності». У них зазначено:

«Для роз’яснення питання про можливе використання чужого твору без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), зокрема, у формі плагіату чи піратства у сфері авторського права і (або) суміжних прав, судам необхідно призначати судову експертизу і доручати її проведення спеціалістам у галузі літературознавства, мистецтвознавства тощо залежно від об’єкта авторського права і (або) суміжних прав».

2. Якщо мирно відновити справедливість для вас важливіше, ніж отримати компенсацію та покарати винного, можна просто написати адміністрації сайту-порушника запит на негайне видалення вашого контенту. Досить часто вже сам лист з обґрунтованими «юридичними погрозами» діє на правопорушників.

3. Якщо вашого листа не почули, або ви вирішили одразу йти до суду з позовом, вам потрібно належно підготуватися.

Важливими документами (доказами) в суді можуть бути:

  • свідоцтво про авторське право (якщо таке є);
  • фіксоване звернення до суб’єкта, що порушує авторське право, з намаганням досудового врегулювання спору, наприклад, шляхом підписання ліцензійного договору;
  • експертиза на тотожність або схожість творів, виконана відповідним експертом;
  • підписані ліцензійні договори з чітко визначеними сумами (винагородами) за використання цього об’єкту авторського права (для суб’єктів, що вимагають компенсації збитків).

Відшкодування чи компенсація?

Тут, до речі, варто роз’яснити різницю між поняттями «відшкодування» і «компенсація», які часто плутають. Відшкодування передбачає доведення чотирьох обставин: факту порушення авторського права, факту і розміру заподіяної шкоди, причинно-наслідкового зв’язку між діями і провину особи. За умови, що всі складові можна довести, доцільним буде застосувати відшкодування.

Компенсація передбачає лише доведення факту порушення права. У фінансовому аспекті відшкодування пропорційне до заподіяних збитків. Якщо бачимо, що порушник продав 10 000 примірників книги, можемо порахувати суму. У компенсації — ні. Її просить сам автор через свого представника в суді.

Наразі компенсація в Україні становить від 10-ти (це майже 38 тисяч гривень) і до 50 000 мінімальних неоподатковуваних прибутків. У більш ніж 90% справ з приводу компенсації, суд призначає компенсацію в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, тобто мінімальну суму, незважаючи на кількість об’єктів правопорушення. У цій «поведінці» судової системи чітко проявляється відсутність сформованої жорсткої позиції щодо порушників авторських прав в нашій державі.

Борітеся — поборете 🙂

Захищати свої права в суді можливо і, більше за те — дуже важливо. Що більше кейсів щодо захисту авторського права будуть з’являтися у інформаційному просторі, то серйозніше до них ставитимуться. Закони написано правильно — залишилося простежити  за тим, щоб вони працювали. Не відмовляйтеся від свого права. Адже за власний твір варто і поборотися, чи не так?

Матеріал підготовлено експертом з юридичних питань та співзасновником видавництва БукРі Ігорем Клепаром.

Для підготовки цієї статті були використані, зокрема, матеріали сайтів Liga.Net.Блоги, Громадське радіо, , IPhD, Wikipedia, Інтернет-право UA, Центр демократії та верховенства права, журналу «Інтелектуальна власність» та книги «Авторське право у видавничій справі» В. Коноваленка.