Колінами і ліктями — єдиними. Українська поезія на сучасній театральній сцені.

Поетичні твори в театральних адаптаціях уже стали звичним явищем для українського глядача. Минулоріч у Чернівцях відбулася вистава «TRAUMWÄSCHEREI» («Пральня ілюзій»), створена режисером Олегом Мельничуком разом з акторами німецького професійного театру «Sensemble» за мотивами віршів поетеси Рози Ауслендер; у Києві Народний молодіжний театр «Від Ліхтаря» показав «Тамплієрів» за мотивами збірки поезій Сергія Жадана, а театр «DNK» — поетичний перформанс «Час прокидатися!», і це лише кілька прикладів. Для київської театральної спільноти «DSP» поетичний театр — це обраний напрям діяльності й вимір існування.

«DSP» можна розшифрувати і як «Dead Society Poets», і як «Дуже Сильна Поезія» — ті, хто дивився фільм «Товариство мертвих поетів» з Робіном Вільямсом, легко можуть впізнати змінену назву й зрозуміти, чим живе спільнота. Спочатку засновник «DSP» Алекс Боровенський збирав охочих на камерні поетичні вечори, які проводили різними мовами; згодом ці зустрічі дали матеріал для вистав – так з’явилася театральна спільнота «DSP», яка з 2016 року готує поетичні постановки, зокрема за віршами українських поетів: Шевченка, Костенко, Стуса, представників Розстріляного Відродження. До кожної вистави «DSP» проводить кастинг професійних акторів.

Першою виставою спільноти стала «Розстріляні Від(ро)дження», складена рядок до рядка з віршів Зерова, Семенка, Хвильового, Плужника, Теліги, Тичини та інших страчених сталінським режимом митців і мисткинь першої половини ХХ століття. За словами творчого колективу, ця вистава відрізняється від інших поетичних постановок  спільноти «мінімалістичним сценічним рішенням, сучасним режисерським баченням, поєднанням пластики та поетичного слова». Вистава приймала участь у програмі «Книжкового Арсеналу 2019» й стала кращою драматичною виставою Всеукраїнського фестивалю театрів-лабораторій «VIEfest 2019».

Далі з’явилися «Ко:Ліна Костенко» і «Стусанина»; останню зіграли порівняно нещодавно — у кінці 2019. Наталія Пономарьова, акторка й активна учасниця «DSP», розповіла «Другові читача», чому вони варті уваги.

«“КО:Ліна Костенко” – це поетична вистава за віршами Ліни Василівни Костенко. У виставі підіймаються важливі питання, які турбують не тільки поетесу, але й значну частину суспільства. Це тема екології та Чорнобиля, тема історії і втрачених поколінь, тема пам’яті, яка ще живе в нас, тема мистецтва та майстрів і, зрозуміло, тема любові. Вісім дівчат на сцені втілюють різних персонажів, котрі не можуть бути байдужими до того, що відбувається. Вистава легко підіймає тебе до небес, і так само легко спускає на землю. Заворожуючий ритм дарує то сміх, то сум і тугу, народжує думки. І все це про те несказане, щолишається, коли Петро гуляє по Чорнобильській зоні, а “Фрам” Нансена розбиває льоди, коли страшні слова переплітаються з балачками діда Мусія, а лічильник Гейгера захлинається, коли є висота, то ніхто не може залишитися байдужим».

Прем’єра вистави «Стусанина» відбулася у грудні 2019 року. Постановка не схибила,  як і попередні: характер поезії Василя Стуса вдалося передати дуже точно.

«Нова вистава театральної спільноти “DSP”, яка подарувала нам “Розстріляні Від(ро)дження” та “КО:ЛІНА”. Поставлено та інспіровано віршами Василя Стуса. Це вистава про відчуття ліктя товариша і про відчуття ліктя під ребрами… Про те, якими ми могли би бути, і про те, якими ми є… 8 чоловіків, 19 текстів, 1 сцена. Не треба очікувати, що можна просто пересидіти, перечекати і просто розслабитися. Вистава провокує на реакції, відчуття, емоції різного спектру. Бо ж коли ти намагаєшся робити вигляд, що тебе то все не стосується, рано чи пізно прийдуть й по тебе. Вистава вчить не ховатися, не робити вигляд що все добре, і вчить вона тебе стусанами. Такі уроки не забуваються, бо “Стусанина” неминуча…».

«DSP» також створює англомовні проєкти: найпопулярнішим є «English Songs as Poetry» («Англійські пісні як поезія»), який витримав уже вісім версій. Окрім того, актив «DSP» та ProEnglish Theatre вже третій рік поспіль організовують — Pro.Act Fest — перший міжнародний англомовний театральний фестиваль в Україні, що цього року проходитиме з 28 лютого по 1 березня в Києві у Центрі Леся Курбаса.

Три згадані вистави «DSP» українською мають спільний наскрізний мотив — боротьба, подолання труднощів, гартування особистості. Можливо, це збіг, але саме боротьба, іноді й виживання — це умови, за яких існує сучасний незалежний український театр. З ініціативи Гільдії незалежних театрів і за підтримки Українського культурного фонду в 2018 році ГО «Культурна асамблея» провела дослідження стану театрального сектору в Україні. Згідно з результатами недержавні театри не мають можливостей отримувати фінансову підтримку: 80% – 90% коштів, що передбачені бюджетом на потреби театрального сектору, отримують державні театри. Наразі ситуацію намагається змінити Асоціація «Український незалежний театр», створена у липні 2019 року, а також уже згадані Гільдія незалежних театрів та УКФ, але поки що актори незалежних театрів продовжують боротися за існування і на сцені, і в житті.

За подіями «DSP» можна слідкувати на їхній сторінці у Facebook: https://www.facebook.com/dsptheatre/.

З програмою фестивалю Pro.Act Fest можна ознайомитися  в події у Facebook, а також на сторінці фестивалю за посиланням: https://proenglishtheatre.com/proactfest.
Фотоматеріали надані ProEnglish Theatre.

Текст: Свєтослава Милорадович