Ходіння в народ: що читають майстри та громадяни „Країни мрій”

Незважаючи на те, що книжкова частина „відкриває” „Країну мрій”, бо розміщується на самому початку фестивалю, читацькі традиції цвітуть-буяють на всій території свята. Усі як один як учасники, так і гості «Країни мрій» читати не просто вміють, а й люблять! Деякі громадяни «Країни мрій» читали просто на території своєї держави, прилаштувавшись у затінку дерев і наслухаючи пташок та виступи улюблених артистів…

.

Вадим Васильчук, 27 років, отаман братства козацького бойового звичаю «Спас»:

Читати люблю! Остання книга, яку прочитав, «Залишенець» («Чорний ворон») Василя Шкляра. В основному я читаю або історичні спогади (Бульби-Боровця, Нестора Махна, Омеляна Чапленка, Всеволода Петріва), або історичні романи. Проте нещодавно читав фантастику – дружина мені порадила, справді хороша книжка виявилася. Мені цікавить будь-яка література – аби це було цікаво читати. Люблю, коли є гарний сюжет, коли героїв дійсно уявляєш, маєш можливість бути разом з ними у книзі!

.

Наталія Чубко, 36 років, майстер малярства на склі:

Останнім часом я не читаю – роботи багато, фестивалі почалися з квітня,у кращому випадку якусь статтю в газеті прочитаю… Остання книжка, яку я прочитала, – одна з енциклопедій Луїзи Хей. Коли читала художню літературу – навіть згадати не можу.

.

Любов Філімонова, 19 років, волонтер благодійного фонду «Дорога майбутнього»:

Звичайно, я читаю книжки – адже навчаюся на українській філології університету ім. Драгоманова, тому без книжок просто не можу! Дуже люблю сучасну українську літературу, особливо Ірен Роздобудько, зараз відкриваю для себе Ларису Денисенко… А ось книжки зі сленгом мені не подобаються, хоча я людина сучасна! Тому навіть Забужко для мене не завжди цікава…

.

Олександр Падалка, 28 років, відвідувач фестивалю:

Читати люблю! Остання книжка, яку прочитав, – «Арт-сприйняття» Рудольфа Арнхейма, тільки вона не художня. Хоча взагалі люблю світову класику – особливо Хемінгвея. Вона дає змогу повернутися до якихось натуральних істин! Цього зараз дуже мало…

.

Катерина Мельничук, 68 років, народна майстриня:

Читати люблю! Ось перечитала «Вій» Гоголя – зовсім інакше сприймається… Хоча зараз читаю переважно духовну літературу.

.

Іван (прізвище приховує), 29 років, відвідувач фестивалю:

Я читаю книжку Ошо «Про чоловіків» – він сам не писав книжок, це збірка його лекцій. Я читаю не все підряд, а лише те, що мене зацікавить. Адже з першої сторінки уже зрозуміло, цікава мені книжка чи ні!

.

Оксана Боярчук, 27 років, відвідувачка фестивалю:

Зараз налягаю на світову класику. Читаю „Гордість та упередження” Джейн Остен, і вражаюся дотепності авторки та ще тому, як же все-таки складно було жити у ту епоху – без комп’ютерів та мобільного зв’язку! Якби у героїв роману був Інтернет чи мобільний, скількох непорозумінь вдалося б уникнути (сміється)! Але з іншого боку, у такому разі й цього роману не було б. А ще нещодавно прочитала „Чорного ворона” Василя Шкляра – за порадою подруги. Поглянула на українську історію по-новому: не так, як у школі розповідали.

.

Тетяна Корнієнко, 25 років, відвідувачка фестивалю:

Читаю біографію колоритної мексиканської художниці Фріди Кало, автор – Хайден Ерера. Хороше видання, багато ілюстрацій, але, на жаль, російською. Українці, як на мене, поки що не навчилися видавати якісні біографічні книги. З українського останнє, що читала – „Трохи пітьми” Дереша. Цікаво співпало: дія роману відбувається біля водоспаду Шипіт, а я якраз їхала в Карпати, й одним із пунктів маршруту був саме цей водоспад. Тож у мене ця книжка спричинила таке собі дежавю.

.

Розпитувала Атанайя Та