Погодьтеся: іноді так приємно провести час у затишній кав’ярні, смакуючи запашну каву, до якої вам обов’язково запропонують тістечка, торт чи морозиво. Але є в нас і кав’ярні, в яких до кави ви можете обрати не менш вишуканий десерт – книги. Київський кнайп-клуб “Купідон” – чи не найпопулярніший такий заклад устолиці. Тож спробуємо з’ясувати, чим саме він приваблює відвідувачів.
У пошуках книги
А тепер про купідонівське “нутро”. Треба сказати, що його атмосфера надихає: потрапивши сюди вперше, людина отримує контрольний постріл з луку в голову – і закохується у напівтемний прихисток богеми навіки-вічні. Але все по порядку.
Знайшовши на розі Прорізної та Пушкінської (знайшовши, бо він настільки мікроскопічний, що майже непомітний) напис «Купідон» та, якщо пощастить, вже згадувані «Книги», обережно спускаєтеся доволі крутими сходами до підвального приміщення з пластиковими дверима. Варто сказати, що на цьому пластик закінчується. Все решта в «Купідоні» підкреслено «непластмасове», таке, сказати би, справжнє, що його хочеться торкнутися. Отже, переступивши поріг, опиняєтеся у досить просторому приміщенні, що розділене на дві зони колонами. Столики та стільці в “Купідоні” різноформатні: круглі, квадратні, прямокутні, великі та маленькі. Кожен стілець має власну індивідуальність: на ньому може бути видряпано купідончика, а на спинці стилізовано шмат гармошки, баяну чи клавіші фортепіано. Є також лави та громіздкий шкіряний диван. Одним словом, меблі тут мають своє обличчя, й обравши котрийсь із острівків-столиків за настроєм та внутрішнім покликом, ви почуватиметеся винятковим. Чекаючи на офіціантку, ковзаєте оком по стінах. І тут точно є за що зачепитися: майже весь периметр зали рясніє оголеними трубами, а деінде зустрічаються портрети поетів — наприклад, Пушкіна. Безперечний стінний лейтмотив — намальований Купідон. Правда, серійно представлено ще й лопати, складені в “букети” ближче до стелі. Решта аксесуарів у “Купідоні” — індивідуальні: протигаз, вішаки для одягу, солідних розмірів годинник, який, зрозуміло, не йде, та інші несподіванки. Є тут і музичні інструменти – труба та піаніно, що додають атмосфері закладу загального арт-звучання. Саме так, інтер’єр позбавлений книжок – якщо не враховувати трьох, брутально впійманих на клейку стрічку, призначену для мух. Проте всі його нюанси створюють загальну мистецьку, богемну, неформальну та неформатну інтонацію. Ну, і, нарешті, освітлення в “Купідоні” читанню не сприяє: зі стелі звисають стильні металеві лампи, які немовби світять лише собі під ніс. Словом, це не читальна зала, зате тут регулярно точаться літературні дискусії між постійними відвідувачами.
Закрита зона
Потрапивши до книгарні, ви зрадієте представленому асортименту. Тут є і українська, і зарубіжна література – в українському перекладі чи мовою оригіналу. Є і класика, і сучасні твори, підбірка дитячих книжок. Одним словом, роблячи вибір, є над чим замислитися. Під обкладинками, що дивляться на вас із поличок, сховано назви провідних українських видавництв. До того ж ви маєте можливість придбати ексклюзивні примірники з автографами та побажаннями відомих письменників, наприклад, Братів Капранових чи Андрія Кокотюхи. Для цих книжок навіть передбачено спеціальний стенд.
Є в «Купідоні» ще один книжковий осередок. Він розташований у кімнаті з прозорими дверима ліворуч від входу в заклад. Стилізовано його більш солідно, ніж крамничку вглибині клубу: високі, до стелі, громіздкі шафи, заповнені ошатними томами, старовинні столи та стільці. Але, на жаль, потрапити до застиглого царства книги досить важко – найчастіше приваблива для ока казка зачинена на замок. Тож вона, радше, – ще один купідонівський атрибут на зразок стінних картин.
Бувають у «Купідоні» такі вечори, коли саме книга стає центром уваги. На більшості з них можна побачити чи не всіх культових фігур сучасного українського літпроцесу одночасно. Тут письменники презентують свої новинки, влаштовують дискусії на літературні та навкололітературні теми. Найчастіше ці культурні посиденьки супроводжуються виступами відомих (і не дуже) музикантів – що знову ж таки доводить універсальну мистецьку тональність закладу. Іноді в кнайпі можна просто провести вечір, слухаючи живу музику, і раптом зустріти, наприклад, поетесу Світлану Поваляєву, яка полюбляє призначати тут зустрічі. Серед активних відвідувачів «Купідону» помічено також письменників Леся Подерв’янського, Сергія Жадана, Ірену Карпу, музиканта гурту «Даха Браха» Марка Галаневича та художнього керівника цього ж колективу, режисера Владислава Троїцького.
Деякі любителі «забивати стрілки» під прицілом намальованих на стінах купідончиків люб’язно погодилися розповісти, що ж їх так вабить у цей похмурий підвальчик із поетичною назвою.
Коментарі:
Світлана Поваляєва, письменниця:
– Тут затишна атмосфера, я часто зустрічаю тут людей, котрих люблю і ціную: Вікторію Стах, Михайла Бриниха, Олеся Ульяненка, Таню Малярчук із Олегом Криштопою… Може, якби не було “Купідона”, ми б і не знайшли часу перетнутися. Я до “Купідона” звикла, тут пройшло багато моїх презентацій. До всього, я не тусівниця і терпіти не можу швендяти по клубах, розшукувати щось новеньке. Тож “Купідон” – моє насиджене місце.
Павло Коробчук, поет:
– В “Купідоні” я почуваюся як в ультразаглибленому у своє маріанське затишшя підводному човні. Тому моєю улюбленою деталлю інтер’єру є розмальовані труби, в які постійно хочеться стукати, ніби подаючи сигнали до рятування. Рятувати мене треба від іншої улюбленої деталі інтер’єру – від привабливущих дівчат, котрі тільки тим і займаються, що обслуговують мене. Грацією і шармом вони заважають читати в “Купідоні” книги. Хоча, чесно кажучи, я приходжу сюди, спеціально прикриваючись бажанням попити чогось файного або почитати книгу, – а насправді чекаю, щоб мене обслужили (сміється).
Ксенія Владимирова, редактор сайту kut.org.ua
– Атмосферу “Купідону” можна охарактеризувати трьома словами: креативність, богемність, невимушеність. В інтер’єрі найбільше подобаються фрески на стінах, а портрет Пушкіна вважаю найнесподіванішою його деталлю. Особисто я завжди читаю в “Купідоні” книжки. До того ж, коли маєш можливість побачити живого автора – це надихає на читання.