Цей тиждень був дуже насичений на літературні події та скандали. Промонуємо вам один з можливих поглядів, а точніше дещо іроніко-саркастичний, на ці сім днів, що вже минають. А істина, як відомо, завжди десь поза словами.
Редакція “ДЧ”
Про Марію Матіос
А двома днями раніше письменниця заявляла про можливість екранізації її роману «Солодка Даруся». Що ж, після відвідин президентської адміністрації у Матіос стало трохи більше шансів втілити свій намір у життя. Честі, щоправда, стало менше.
На цьому відео двотижневої давності Марія Матіос іще бідкається щодо переслідувань.
Про Шкляра
До речі, на тій же зустрічі, де були оголошені плани майбутнього блокбастера, Василь Шкляр заявив, що письменник мусить завжди лишатися в опозиції до будь-якої влади. А такі заяви, як можна здогадатись, суттєво скорочують його шанси на отримання державного фінансування. Благо, Шкляр поки не бере прикладу з Марії Матіос. Поки.
Про те, що вік не перешкода для літератури
Про електронні книги
Так, наприклад, на Amazon, за словами CEO компанії Джефа Безоса, електронних книг у 2010-му на сайті було продано більше, ніж паперових книг у м’яких обкладинках.
А за даними російського ринку е-рідерів, які, в цілому, відповідають кон’юктурі українського ринку, зростання продажів електронних читалок за 2010-й років відбулось на рівні 250 %.
А це все радує:)
Про Ліну Костенко
31 січня Ліна Костенко провела у Києві свій творчий вечір, під час якого говорила багато і на різні теми. Що саме говорила пані Ліна можна почитати, наприклад, тут.
А вже 2 лютого видавництво «Либідь» презентувало нову збірку поезій письменниці «Річка Геракліта». Щоправда, самих нових поезій у книзі буде меншість – 60 проти 200 старих. «Ріка Геракліта» стала, до речі, майже що сімейною справою Ліни Костенко: упорядником виступила дочка поетеси Оксана Пахльовська, а післямову писав крайнє наближений до внучки письменниці Дмитро Дроздовський.
Про премії
27 січня відбулось вручення премії «Літакцент року 2010». У номінації художньої літератури між собою змагались «БотакЄ» Тараса Прохаська, «Все поруч» Івана Малковича та «Сльози речей» Андрія Содомори, який і здобув премію. Можливо, отриманню премії Содоморі сприяло те, що 1) книги Прохаська та Малковича були «вибраним», а не новими роботами, а також що 2) пан Андрій є другом Володимира Панченка, головного редактора Літакценту.
У номінації літературознавства премію отримала канадсько-українська дослідниця Ірина Макарик за книгу «Перетворення Шекспіра. Лесь Курбас, український модернізм і радянська культурна політика 1920-х років». «Золоту бульку», анти премію від Літакценту, цього року вирішили не давати.
Російську літературну премію НОС (новая словесность) отримав відомий письменник Володимир Сорокін за повість «Завірюха». В грошовому еквіваленті премія дорівнює 700 тисячам рублів. В боротьбі за премію Сорокіну вдалося обійти таких монстрів російської літератури як Віктор Пєлєвін, Павел Пепперштайн та Максим Осіпов.
Спільними діями Спілки журналістів Литви та Польського інституту у Вільнюсі було засновано премію Чеслава Мілоша. Твори, що висуваються на премію, мусять розповідати про співжиття різних культур на території Польщі або Литви. Мовою творів можуть бути мови колишнього Князівства Литовського: литовською, польською, українською, російською та білоруською.
Писав: Сашко Кульчицький для www.re-mag.com.ua
За матеріалами: bookvoid.com.ua, openspace.ru, litakcent.com, litgazeta.com.ua
"The Eiffel Tower's Daughter" була видана в жовтні 2010 року конторою під назвою "AuthorHouse", яка займається друком книжок коштом автора, і аж ні разу не стала бестселером. Як завжди, багато галасу з нічого.