“Курков пише російською. Вона більш відома, нею володіє більша кількість перекладачів, тому його більше перекладають. Навряд чи його ідентифікують з Україною, але наші політичні реалії, суспільні проблеми впізнавані для закордонного читача. Крім того велику роль відіграють зв’язки. Зараз українські автори здебільшого перекладаються завдяки цьому. Андруховича й Ірванця перекладають у Польщі, Забужко у Німеччині, бо там знають саме їх. В цілому ж українська література не розрекламована. У Польщі є Інститут книжки. Держава сама просуває свою літературу у світі. У нас нічого подібного немає. Перекластися сучасному автору дуже важко”, – розказала Роксана Харчук.
Також літературознавець зазначила, що в Україні швидкими темпами розвивається масова література. На її думку це є позитивним процесом.
“Курков пише масову літературу, яка доступна ширшому колу читачів. “Записки…” Ліни Костенко відіграють важливу роль у нашому суспільстві, і хоч книга також спрямована на масового читача, але не знаю, чи її перекладатимуть, бо складніша. Елітарна література завжди була менш запотребована. Забужко, Андруховича й Іздрика витіснили Люко Дашвар, Ірен Роздобудько. Крім того, щоб писати елітарну літературу, треба мати фінансову можливість займатися лише письменницькою творчістю. На масовій ще можна заробити. У нас лише на гонорари від продажу книг живуть одиниці. Оксана Забужко не має іншого доходу”, – додала літературознавець.