«Зробили з мене гастролера, а я маю сидіти й писати. Приймали скрізь дуже добре, хоча влада чинила перепони. Коли ночував у івано-франківському готелі, серед ночі почали дзвонити й гупати у двері. Відчиняю. На порозі стоять три величезних охоронці: «У вас щось горить. Пожежна сигналізація спрацювала». Кажу: «Та ні, нічого не горить». «Може, ви курите?» – «Курю, але не в кімнаті. Зайдіть подивіться». Глянули: диму немає й пішли собі. Через 5 хвилин знову гупають: «У вас знову спрацювала пожежна сигналізація». Коли приходять втретє, кажу:« Хлопці, виключить цього датчика. То у мене холодноярський вогонь в серці. До ранку сигналізація дзвенітиме», – розповів письменник.
На зустрічі був присутній і його старший брат 62-річний Петро Шкляр.
«Я знаю Василя з утроби. Червень, мати нарвала черешень. А я дивлюся на них, і вперше замітив, що в матері живіт. А згодом бачу, якісь тряпки червоні у дерев’яних ночвах баба пере. І каже, що під горіхом мати братика мені народила», – розказав він і додав, що опис Чорного Ворона у романі дуже схожий на письменника у молодості.
«Зовнішність Чорного Ворона, те, як він повільно дивиться, – це Василь», – зауважив Петро Шкляр.