– Взагалі ж я завжди любив відгукуватися в найвищих суперлятивах про успіхи моїх колег, – говорить Андрухович в інтерв’ю для «Української правди». Якщо би хтось завдав собі такої праці – промоніторити письменницькі висловлювання в цьому сенсі, то я не сумніваюся, що виявився б чемпіоном з компліментів… Ще більше – я не відповідаю на спроби образити мене. Є такий принцип, здається, в буддизмі – замкнути зло на собі, не продовжувати його, не давати йому дальшого життя. От я в деяких моментах намагаюся наслідувати цей буддизм.
На питання, чому Забужко так його не любить, Юрій Андрухович іронічно відповів:
– О, справді? Вона мене не любить? А от я її люблю. Чорт, і що з цим робити? Але в житті, на жаль, таке трапляється – ти її любиш, а вона тебе ні. Так і живемо.
Щодо підписання листів письменник розповів: «Я підписав листа проти судової сваволі в Україні і тим самим підтримав Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та інших теперішніх політув’язнених. Я зробив це цілком свідомо і переконано. Бо саме цих людей я вважаю на сьогодні найпоказовішими, найзнаковішими жертвами згаданої судової сваволі, іншими словами, безправ’я».
На його думку, письменник не може цілком ухилитися від політики, «бо його робочим матеріалом є думки і слова».
«До нього телефонують, пишуть, звертаються із проханням висловитися з такого-то й такого приводу. Він сам нічого цього не організовує – це до нього дзвонять з редакцій, а не він видзвонює по редакціях. І раз уже до нього дзвонять, то він висловлюється, бо вважає, що це правильно – поділитися своїми думками», – зазначив Андрухович.