“Колонки писати легше, ніж книжку, бо можна бути трохи безвідповідальним, – каже Віталій Жежера. – Я тільки відповідальний за те, аби здати текст до вечора в середу, коли газету здають до друку. А все інше якось буде. Я ще не звик до цих текстів у книжці. Я ніколи не почував себе серед журналістів своїм, бо прийшов у журналістику пізно – після 30 років. До цього працював завлітом у театрі”.
Письменник Павло Вольвач каже, що називає есеї Віталія Жежери “жежеринками”.
“Я знаю багатьох людей, які читають “Газету по-українськи”, бо там є колонки Жежери, – розповідає Вольвач. – Важко сказати, що це за жанр — чи це проза, чи публіцистика. Це – феномен Жежери. Він вихоплює з життя речі, повз які ми пробігаємо щодня і не помічаємо. Віталій націлює на них своє око. У нього воно якесь особливе, має незвичайну оптику, бо усе помічає”.
Охочих отримати автограф було з 20. Останньою у черзі до Жежери стояла письменниця Лариса Денисенко.
Книжку Жежера представить 15 і 16 вересня на Львівському форумі видавців. Книжку “Господні комарики” можна придбати у мережі книгарень “Є”.