“Якісний дизайн має продавати книжку, якій би в ній не був уміст. А все решта – це правила, за якими ми намагаємося вибороти ці 3 секунди уваги. Маркетинґові правила застосовуються в першу чергу. За ними обкладинку планують під цільову авдиторію, щоб книжка точно не оминула тих, хто таким зацікавиться. Тобто фантастика має виглядати як фантастика, а любовні романи як любовні романи. І коли маркетологи вирішують, що треба зображувати на обкладинках, втілюватися їхнє рішення має за законами естетики, композиції, дизайну. Але в Україні повністю відсутня перша частина. Тому мушу сам собі бути маркетологом”, – каже дизайнер.
Він розповів, що зазвичай в Україні оформлюють книжки люди, які не розуміють, що вони роблять – одиниці штатних книжкових дизайнерів у країні мають бодай якусь художню освіту. Перше місце серед найгірших обкладинок 2011 року Ілля Стронґовський віддає книжці “Армагеддон уже відбувся” Марії Матіос.
“Її обкладинка зроблена навіть не аматором, а повним дилетантом. Автор оформлення іґнорує композицію, естетику, типографію – принципи добору й розташування шрифтів – і навіть не розуміється на графічних редакторах. Обкладинка нам показує зламаного гудзика, вкраденого в кліп-артах. Але оригінал був маленького розміру, тому його розтягнули, видні пікселі – зображення такими квадратиками взялося. На нього накладено краплю крові, чи просто патьок чогось червоного. Воно не обрізано навіть – на ґудзику лежить патьок крові із білими краями. Шрифти витягнені й стиснені, як дизайнеру заманулося. Це апогей кричущого несмаку, непрофесіоналізму й нерозуміння того, з чим дизайнер повинен мати справу. Жоден із зображених елементів не має стосунку до вмісту”, – зазначає дизайнер.
Розповідає, що при оформленні збірки молодої поезії читати всі вірші, щоб скласти враження, не обов’язково. Прозу читає повністю.
“Мене зачепило в ній інше. В усьому світі протягом сотні з гаком років ця книжка виходила з ілюстраціями Томаса Фогерті. А от обкладинки мають мало стосунку до часу, коли та подорож була здійснена. Мені йшлося про те, щоб передати дух часу. Але я досить скромно малюю, довелося вчитися. А також з’ясовувати, як виглядає морське приладдя. Ми з організатором цього проекту Антоном Санченком у скайпі тижнями висіли, обговорюючи й показуючи один одному картинки, на які мені слід орієнтуватися”, – розповів Стронґовський.