Саме тому «ДЧ» звернувся по коментар до людей, які самі, того не бажаючи, стали першопричиною скандалу, а саме до організаторів «Ночі Еротичної Поезії» та видавців одноіменної збірки Братів Капранових.
Леонід Грач отримав жадану відповідь з прокуратури, яка його, певно, задовольнила, тому що жодних наступних рухів чи заяв ми не бачимо.
Українці отримали нового героя, який не боїться влади і може сказати їй в обличчя все, що думає.
Преса отримала цілу купу солодких інформаційних приводів.
Єдиний, хто може скаржитися на підсумки кампанії – це той, хто не брав у ній участі, а саме – президент Янукович. Адже скандал з футболками «Спасибо жителям Донбаса…» стишився, люди почали забувати другу частину вірша, і тут раптом завдяки Грачу сакральне слово знову випливло з небуття. Якщо метою комуніста було саме це, то акцію можна вважати вдалою, ба навіть блискучою.
Скидається на те, що вся історія з брехливими звинуваченнями Винничука була не чим іншим, як вдалою антипрезидентською провокацією комуністів. Попри свій фактичний союз з регіоналами, комуністи ніколи не гребували можливістю всадити ніж під ребро, і це їхня стародавня традиція. Згадайте, чим закінчили всі, хто намагався створити союз з більшовиками – від есерів до Махна. Комуністи – це підлі і віроломні люди.
А проте треба зауважити, що порноскандал з Винничуком повернув нам іще один комуністичний феномен. А саме – стукача. Такий собі Володимир Бондаренко, що прийшов на «Ніч Еротичної Поезії» як глядач, настукав на поета у райком, а ті – в прокуратуру. Це було нормою тридцять років тому. І наша головна задача, щоб це не стало нормою завтра.»
А Украина ещё так и не освободилась от антисемитизма. Один Табачник испугал полусумашедшего Юрка так (солидное имя не правда ли сэр?) что он призвал на помощь Тараса!
Вот только с критикой бандитов от власти я абсолютно за.