– Чи вірите ви в щирість почуттів та прагнень пана Ківалова?
– Звісна річ, мене дуже здивувала така «патріотична» реакція Сергія Ківалова…
Ківалов є одним з авторів та лобістів «Закону про мову», який зводиться до введення де факто «через вікно» другої державної мови – російської. Людина досі не знає української мови й пропонує двомовність. Оце як раз є ілюстрацією та свідченням його величезного лицемірства…
Тож, я не вірю жодному слову Ківалова, як й не вірю жодному слову його однопартійців.
– Чому ж таки така велика постать у судовій системі України, як Сергій Ківалов, в розрізі його активної «українофобної» ( з Ваших слів) позиції, акцентував свою увагу на маленькій книгарні «Сяйво»?
– Як я й казав на початку – це звичайнісіньке фарисейство. Сергію Ківалову, як представникові Партії регіонів, це потрібно тому, що Партія регіонів постійно звинувачується у Верховній раді та з телевізійних екранів в українофобських намаганнях. Для того, щоб в розмові з журналістами обілити свою діяльність, він зобов’язаний мати протилежні аргументи, одним з котрих може стати його опікування долею книгарні «Сяйво». Історія цієї книгарні довга та гучна. Я особисто знаю «Сяйво» добрих 50 років. Ще будучи студентом у Львові, я, приїжджаючи до Києва, в першу чергу біг до цієї книгарні. Ми всі розуміємо, що якби влада вважала за необхідне зберегти цю унікальну книгарню, достатньо було б одного єдиного звернення до Голови КМДА Олександра Попова – й приміщення книгарні було б недоторканним. А реалії інші: з одного боку ідуть узгодження щодо прибирання до рук приміщень книгарні, а з іншого – проголошується її захисна позиція, звісна річ – престижне приміщення в центрі Києва.
Я можу трактувати цю дію як звичайнісіньку облуду і лукавство пана Ківалова. З одного боку, він знищує українську культуру та мову, а з іншого – стає на захист книгарні. Не треба бути наївними по відношенню до цих мужів. Навіщо Ківалову публічно проголошувати про свою турботу та занепокоєння, адже достатньо одного дзвінка Олександру Попову на кшталт: «Шановний однопартієць, я тобі як народний депутат України, як поважна постать в Партії регіонів категорично заявляю: якщо ти не припиниш знущання над колективом книгарні «Сяйво», який до останнього відбиває своє юридично обґрунтоване право на оренду приміщення книгарні та конституційно обґрунтоване право на працю, я буду ставити перед Президентом питання про твоє звільнення з роботи як персони, що допомагає рейдерам знищувати об’єкти української культури. Ось і все.
Це по-перше, а по-друге – сьогодні відбувається процес приватизації об’єктів національної культурної спадщини, навіть тих, що знаходяться у списку об’єктів світового значення ЮНЕСКО. Я маю на увазі бажання провладної партії віддати у приватну власність Московському патріархату весь комплекс Києво-Печерської Лаври, комплекс Почаївської Лаври, Софію Київську і багато інших українських релігійних та культурологічних артефактів, тобто вивести їх з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації.
Довідка.70-річний Ярослав Кендзьор – один з трьох чинних парламентарів, які були депутатами всіх скликань Верховної Ради, починаючи з 1990 року. Весь цей період він працював у комітеті Верховної ради з питань культури і духовності, посідаючи посаду заступника голови комітету. Довго очолював львівський Рух, зрештою, у 2009-му був виключений з партії, як каже сам, за неприйняття дрейфу «тарасюківців» у бік Юлії Тимошенко. Сьогодні Кендзьор знайшов себе у складі партії «За Україну!» В’ячеслава Кириленка – політсили, яка, кажуть, має стати однією зі складових частин «нової демократичної партії».
«Друг читача»