Митець зізнався, що найбільше його дратує запитання “Що ви хотіли сказати своєю роботою?”. Щоб уникнути його, Подерев’янський на останній своїй виставці біля кожної роботи причепив пояснювальний текст, що на цій картині намальовано. А на літературну творчість його надихнуло “середовище абсурду”, коли він опинився в армії. “Мене завжди цікавили як у живописі, так і в п’єсах стики, зіткнення речей, які не поєднується, різних фактур: колір – немає кольору, блискуче – матове, гладке – шорстке. Коли різні фактури стикаються, починає іскрити”, – каже художник.
Подерев’янський переконаний, що між речами, які він написав 20 років тому й зараз великої різниці немає: “Ті самі жарти, ті самі матюки, той самий бруд. Те саме кохання…” “У кожній генерації ти можеш знайти мудаків і тих, хто мислить”, – каже він. Єдиною претензією до молодого покоління митець називає їхнє користування інтернетом. “Інтернет взагалі дає величезні можливості для самоосвіти та самовиховання. А вони ним користуються так, як громадським туалетом на автобусній зупинці в Кагарлику. Те, що вони тожі писали на стіні, тепер пишуть у Facebоok”, – обурюється Подерев’янський.
ТСН