“Сьогодні в нашій державі матимуть переваги ті батьки, які віддадуть дітей в російські школи. Це роблять для того, щоб російська мова, яка вже давно панує в наших містах, захопила і сільські райони. Навіть за часів царської Росії цього влада собі не дозволяла. Хоч забороняли українську мову, та діяло українське видавництво, працювали музеї. А зараз музей Шевченка в Петербурзі вже два роки закритий на замок. Росія Шевченка ненавидить. За 20 років нашої незалежності “Кобзар” Шевченка жодного разу не вийшов в перекладі російською. Пам’ятаєте, хто з росіян переклав “Марія” Шевченка?”, – спитав у присутніх Дмитро Павличко.
Із зали вигукували: “Пастернак”, “Бунін”, “Ахматова”.
“Марію” переклав Пастернак, а Ахметова переклала “Тарасову ніч”, – сказав Дмитро Васильович.
В залі почали голосно сміятися, дехто аплодував.
“Це на мене вже діє, бо я постійно про це думаю”, – виправдовувався поет.
“В минулому Україна переходила подібні ситуації, але нинішня складніша і гірша, бо це — загроза існування української нації. Тільки зустріну когось, хто говорить російською, питаю: “Ти хто? Українець? То чого зі мною так говориш?”. Один мені відповів: “Я думав, ви такий, як і всі”. Ці динозаври збуджують бацилу націоналізму. Насправді динозаври загинули не через нестачу їжі. Вони зжерлися і побили одне одного. Так буде і з цією владою”, – сказав