Лоран переконує, що всі імена та персонажі в книжці реальні. Ось кілька уривків:
“…В эту же ночь мы проехали восемьсот километров по заснеженной дороге, чтобы познакомиться с моими родителями. Парень подготовился к этому событию весьма тщательно. Три грамма кокаина и “Киевский тортик”…”. Або “Пришлось пустить в ход тяжелую артиллерию. SMS-ка с текстом: “Я без белья и в чулочках” заставила Мишу прибыть в “Декаданс” ровно через двадцать минут. А еще пришлось отправить Карину покупать в срочном порядке эти самые чулочки в ближайший маркет, пока я в туалете судорожно сдергивала и хоронила в ближайшем мусорном баке свои трусики. Ну так, на всякий пожарный”.
“Ідея написати книжку прийшла сама собою. Ми з подружкою відпочивали в Єгипті. Я написала смс хлопцю, якого любила, але він мені не відповів. І тоді я сама собі сказала, що напишу про нього книгу і стану відомою. Тоді якраз в готелі зник вай-фай і я за три дні написала чверть книжки. Закінчила її до дня його народження. Перед публікацією вислала йому два варіанти обкладинки і поцікавилась яка краща. А він мені відписав: “Ти і правда живеш в країні чудес. Що за маячня? Потім я відправила йому книжку кур’єром. Не знаю, чи був він здивований”, – зауважила Лоран
Книга Лоран вийшла у видавнитцві “Саммит-книга”.
За матеріалами Газета по-українськи