Варто порадіти за нашу поетку: певною мірою, епатажну, викличну, гротескну, андеграундну, незрозумілу, сильну, слабку, амплітудну, емоційну і експресивну!
Цікаво, як її творчість сприйме світова поетична спільнота? Будуть різні думки, але чи вдасться Лесі Мудрак зацікавити світове поетичне зібрання своєю ексцентричністю і поетичною еротичністю, наспівним виконанням і фірмовим диханням? Чи поезія зараз повертається знову в масштаби найутаємниченішого несценічного процесу?
Про деякі моменти, що стосуються «Днів Наїма» ми поговорили з директором фестивалю Шаїпом Емерлаху:
– Пане Шаіпе, розкажіть про фестиваль для українських літераторів та літературних шанувальників.
– Фестиваль існує вже 16 років, відбувається в місті Тетово, підтримується усіма можливими й неможливими культурними центрами, управліннями (як внутрішніми, так і міжнародними). Співпрацює з письменництвом США, Канади, Мексики, Франції, Данії, Нідерландів, Німеччини, Італії, Бельгії, Польщі, Індії, Туреччини, Болгарії, Пуерто-Ріко, Пакистану, Квебеку, Албанії, Косово…
Структура проведення передбачає і видання антологій, і популяризацію, і пізнання традицій поезії різних народів.
Від традиційних читань, презентацій, екскурсій і спілкування, фестиваль переріс у масштабну мистецьку подію. Сюди приїздять скульптори, художники, театрали, співаки, науковці з різних точок планети. Почуваються комфортно і затишно. Головне – мають творчий та енергетичний обмін.
– Яке Ваше враження від української поезії?
– У нас, на жаль, поки що неповне знання української поезії. За 17 років проведення фестивалю ми слухали-читали лише минулого року Анну Багряну, яка зараз стала мешканкою Македонії. Її поезія дуже ніжна, настроєва, лірична. Тому враження вона справила і одержала спецвідзнаку фестивалю «Свічка Наїма».
Дуже шкода, що мовний бар’єр стоїть на заваді первинного прочитання текстів. Доводиться їх пізнавати з англійських (або інших мовних) перекладів. Та – найвартісніше для поезії, звісно, первинне мовне джерело.
– Що очікуєте від України цьогоріч?
– Цього року ми, почитавши в мережі інтернет переклади англійською (в пер. Анни Іванченко) специфічні й насторожуючі, панни Мудрак, вирішили, що світові це буде цікаво. Це – конкретна енергія, конкретний дух. Шкода тільки, що вони не об’єднані в окрему поетичну збірку…
Важливо, що представники різних країн світу на цьому фестивалі зможуть відчути музику й розкутість українського слова, яке ми з радістю пізнаємо і відкриваємо.
Отже, зичимо Лесі Мудрак продуктивної поїздки і чудових результатів!!!
Анна Іванченко
для Друга Читача
Нехай албанці вчать українську і македонську! Тоді буде зрозумілою поезія. Найдужче - македонська. вона поряд, але у Тетово її не помічають. Добре було б їм також відкритися на світ, а нам запровадити хоча б в одному-двох унівепрситетатх албанську мову. Сором: сьогодні в Україні не знайдете жодного живого справжнього перекладача з цієї мови або на албанську!