Чи дійсно Франко не любив євреїв

 

*

У столиці Австрії триває суперечка довкола пам’яток, присвячених Іванові Франку, який навчався у Віденському університеті. Розпочалася вона з ініціативи вихідця з України Еміля Ланґерманна, котрий переклав німецькою мовою витяги із творів Франка, які, на його думку, свідчать про антисемітизм письменника. Через це Ланґерманн вимагає від мерії та університету Відня демонтувати пам’ятну дошку  Франкові. Підтримали цю ініціативу й кілька організацій, зокрема Єврейська релігійна громада Відня (IKG) та Австрійський комітет Маутгаузена (MKÖ).  На думку члена ради директорів  Раймунда Фастенбауера, у творах Франка присутні “численні висловлювання антисемітського характеру”. Це, за його словами, заклало основу для того, “що під час Другої світової війни в Україні дійшло до винищення єврейства – за значної допомоги місцевого населення”. У заяві на сайті IKG Франка називають “ідолом фашистів, котрі співпрацювали із націонал-соціалістами”. Тоді як на думку очільника MKÖ Віллі Мерного, Франко є “українським націоналістом і палким антисемітом”, йдеться в його заяві на сайті організації.

 

*

 

Аби перевірити закиди на адресу Франка, Віденський університет 24 та 25 жовтня провів науковий симпозіум “Іван Франко та єврейське питання в Галичині”. За словами заступника голови Інституту славістики Віденського університету професора Алоїза Вольдана, на симпозіумі були присутні провідні україністи світу – з України, Ізраїлю, а також української діаспори у США. Долучилися до дискусії й австрійські дослідники, серед як історик Східної Європи Андреас Каппелер. “Усі ці компетентні люди вважають, що Франко не був антисемітом”, – сказав професор Вольдан у розмові з DW. Дослідник вважає, що звинувачення на адресу Франка “сильно перебільшені”.

 

 

 

“У текстах Франка присутні стереотипи, негативні описи євреїв – цього ми не заперечували. Але казати, що Франко винний у безчинствах, у погромах 1930-х років, – це нісенітниця. У цьому Франко абсолютно не винен. І формулювання на кшталт “палкий антисеміт” є абсолютно помилковими”, – заявив Алоїз Вольдан. Окрім того, на його думку, “знову й знову замовчується те, що в текстах Франка є дуже багато прихильних до євреїв пасажів”. Він також підкреслив, що несправедливо оцінювати постать Франка за сучасними критеріями. “Антисемітизм” сьогодні – після Голокосту – означає щось інше, аніж у 1870-1880 роках”, – вважає Вольдан.

 

 

Ярослав Грицак є автором книжки “Пророк у своїй вітчизні: Іван Франко і його спільнота”, за яку нещодавно отримав польську премію імені Єжи Гедройця. Свій виступ на віденському симпозіумі і  присвятив двом творам молодого Франка, у яких той, за словами Грицака, “справді вживає певні антиєврейські стереотипи”. Дослідник пов’язує це із відомими соціалістичними поглядами Франка. За словами Грицака, ліві інтелектуали того часу засуджували “багатий єврейський капітал, зокрема за те, що він експлуатує робітничий клас чи селянство”, проте ці погляди не мали шовіністичного або расового підґрунтя.”Коли Франко відходить від соціалізму, в нього більше таких речей не трапляється. Навпаки – дедалі більше позитиву до євреїв”, – зазначає професор. На його думку, більшість учасників симпозіуму наголошували на тому, що, аби “розуміти Франка, треба розуміти його добу”.

 

 

Цей симпозіум є важливим джерелом інформації для університету. Рішення ректорату університету, щодо подальшої долі меморіальної дошки Франкові, з’явиться вже найближчими днями. Результати симпозіуму “Іван Франко та єврейське питання в Галичині” теж невдовзі будуть опубліковані. Тож, із ними зможуть ознайомитися всі охочі. За словами Грицака, незабаром з’явиться також і книжка дослідника Романа Мниха, присвячена активним зв’язкам Івана Франка із віденськими євреями.

 

 

 

 

DW