До клубного читання додадуть… косметику!

*

 

Величезний ангар, стелажі з сотнями тисяч книг, що йдуть на 15- метрову висоту. Між ними хвацько лавірує навантажувач, знімаючи чергову палету і на чималій швидкості відвозячи в сортувальну. Так виглядає склад дистрибуційного центру видавництва «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» в Солоницівці під Харковом.  У 2002 році, коли був отриманий перший операційний прибуток в 0,9 млн. грн., почалися переговори з Bertelsmann. Начулися про українські реалії, інвестори довго цікавилися, скільки за останній час було податкових перевірок, з ким компанія судиться і з яких питань. І майже  через два роки – контракт був підписаний. Першим, що вирішив поміняти стратегічний інвестор – став розвиток власного видавничого напряму – у Bertelsmann вважали, що більша частина проданих  книг повинна бути власного виробництва. Зараз вони займають в каталогах КСД близько 65 %. У видавництві клубу не керуються інтуїцією – компанія ретельно аналізує продажу та видає книги, які користуються максимальним попитом.

 

Ще одним пунктом змін стала роздрібна торгівля – КСД побудував мережу магазинів, в яких крім усього іншого можна отримати замовлення без посередництва пошти. Першу точку, в Харкові, зважилися відкрити тільки через два роки після придбання бізнесу німцями, в 2006 -му. Зараз видавництво налічує 82 магазини по всій Україні. В магазинах КСД продаються не тільки книги з каталогу клубу. «Для нас співпраця з цією мережею вигідно в першу чергу тому, що вони платять чітко за графіком і в повному обсязі», – говорить один з контрагентів мережі Микола Кравченко, співзасновник видавництва «Нора -Друк». До речі, в книготорговельних мережах бізнес -модель Клубу сімейного дозвілля не коментують. Правда, в одній з них «Інвестгазеті» заявили, що «КСД – це не бізнес, а секта». Втім, недружнє ставлення до Клубу сімейного дозвілля можна пояснити і положенням на ринку. У КСД – найбільша мережа в країні. Найближчий конкурент, «Логос -Транс», має тільки 38 магазинів.

 

Що стосується  масової літератури, то у цьому сегменті видавництво дійсно намагається економити. «Можна видати книгу на поганому папері і з поганою якістю друку, на фабриках, де обладнання, здається, ще довоєнний, – міркує Олег Шпільман. – І всі будуть говорити: так що це за видавництво таке … А ці книжки продаються! Були б трохи дорожче – вже б не продавалися». Серія «Зірки української прози» стала несподіваною для українського книжкового ринку, в сегменті якісної літератури. Традиційно, якісна вітчизняна література вважалася мало затребуваною, її тиражі рідко перевищували 2 тис. примірників. До тих пір, поки за неї не взявся КСД. Тепер для відомих авторів на кшталт Любко Дереша або Ірени Карпи та 10 тис. проданих книг – не найкращий результат. А початковий тираж нерозкручених авторів серії стартує з 3 тис. примірників. Шпільман запевняє, що це абсолютно комерційний проект.

 

Незважаючи на вражаючий успіх, в КОД стверджують, що в нинішньому форматі бізнес компанії «досяг стелі». Це підтверджують і цифри. «В Україні ми досягли максимальної кількості членів клубу. Для подальшого зростання нам доведеться вкладати на порядок більше грошей – а це нерентабельно», – каже Олег Шпільман. Його плани з розвитку стосуються або сусідніх країн, або нових видів продукції і нових каналів збуту. Раніше через клуб – хоч і в невеликих кількостях – продавалися аудіокасети та CD. Зараз продавати музику сенсу немає, і КСД готує на заміну нову лінійку товарів. З 1 січня 2014 року  збираються конкурувати з «Оріфлейм» – запускають для членів клубу продажу італійської косметики.

 

Крім того, з 2009 – го компанія розвиває магазин електронних книг, вклавши в нього близько півмільйона гривень. Правда, інвестиції досі не окупилися і Олег Шпільман вважає проект більше іміджевим, ніж комерційним. Книги в ньому з’являються не раніше, ніж через 9 місяців після випуску, коли закінчується цикл продажів паперової версії. І більшість книг відразу ж з’являється на піратських сайтах. Так що основним каналом замовлень для видавництва залишається каталог.

 

Іnvestgazeta