Чи може бути соромно отримати премію Шевченка?

*

 

На офіційному сайті комітету Національної премії імені Тараса Шевченка з’явився повний список кандидатів на нагороду. Найбільша конкуренція у галузі літератури – за премію змагатимуться 17 письменників.

 

Письменник, поет, перекладач із Житомира Ілля Стронґовський вважає, що Щевченківська премія згубила свій авторитет і останнім часом стала тенденційною.

 

“Висуватися на Шевченківську премію можна 3 роки поспіль. Людина висувається 3 роки, потім бере рік перерви і починає висуватись знов – це не дуже помітно,бо мало хто за цим слідкує. Тому, по суті, нових імен там нема. Коли висувають авторів, вартих уваги, як скажімо Москалець, то це стається один раз, і то без його відома. Та ще й виявляється, що сам він не дуже і хотів. Ця премія перетворилась на “мєждусобойчик” для тих, кому кортить мати премію від держави. Лауреати попередніх років, я чув, скаржаться, що гроші ідуть повільно. Один поет, що живе в горах у Закарпатті, на гроші премії собі хату ремонтував, то він казав, що не встигає платити робітникам за ремонт”.

 

“На мій особистий погляд премію треба було скасувати, щойно розпався радянський союз. Адже кожен адекватний кандидат на цю премію мусить ставати у один ряд з лауреатами попередніх років, а серед них були і відстійні письменники, і просто нехороші люди. Така Шевченківська премія, якою вона є зараз, потрібна тільки тим, кому ще досі потрібна Спілка письменників. Це пережиток сталінської епохи, коли треба було тримати всіх біля нігтя, коли був “кнут”, а премія – це пряник. Єдине, що мене тішить в цій ситуації, що Сталінську премію таки скасували. Україні потрібна велика премія, але вона мусить бути такою, щоб її не соромно було отримати.”

 

Газета по-українськи