Як студенти організували виставку ілюстрацій української поезії (ФОТО)

*

29-го жовтня в галереї, розташованої за адресою вул. Володимирська, 7 відкрилась виставка робіт студентів-графіків Видавничо-поліграфічного інституту, присвячена ілюструванню української поезії. Власне, ця галерея прилягає до навчального корпусу, і влаштовувати там виставки є традицією інституту, однак до минулого року такі події мали «внутрішній» характер і не діставали жодного розголосу. Цієї осені Читомо поговорило з двома учасницями виставки про деталі організації, ідею та специфіку ілюстрування поезії.

 

 

Стецюк Дар’я:.1395310_486242068141730_801462507_nМені завжди здавалось, що ілюструвати поезію надзвичайно складно. Оскільки мова метафорична, і якщо дитячі вірші часто ілюструють буквально, то, умовно кажучи, в дорослій поезії «поле» не завжди означає «поле». Відповідно, і в самій ілюстрації можлива певна метафоричність, гра образів.

Євгенія Гайдамака:  У залі представлено роботи 17-х студентів дуже різних між собою — за рівнем, за інтересами. Спочатку ми вирішили робити чорно-білі ілюстрації, потім хтось запропонував використовувати один колір, потім два. Але, у мене два кольори і воно виглядає як кольорова ілюстрація, а в іншому кінці зали — повністю чорно-білі. Тут трохи не вийшло.

*

 

Д.С.: Окрім цього, це ж не персональна виставка, де кожна робота відображатиме певний стиль автора. Кожний вибрав те, в чому він найбільш впевнено себе відчуває.

Є.Г.: Не треба забувати, що це студентська виставка. Ми будемо найближчим часом робити виставку у «Циферблаті», але це вже буде щось геть відмінне.

 

DSC_1337

 

На афіші виставки має місце напис «про-від-для українців».

Є.Г.:  Будьмо відвертими, афіша робилась в останню ніч, і мені потрібна була фраза, завдяки якій людина могла б зрозуміти, що ми хочемо донести цією виставкою. Ми забуваємо, ми багато ілюструємо іноземних авторів і дуже мало читаємо українських. Бо після школи в нас такий собі опір до всього українського, ми начитались Шевченка, «краще з’їсти кирпичи, ніж читать Павла Тичину», але насправді, мені здається, цей опір невиправданий. Цієї виставкою ми хотіли ніби спробувати повернути українське в кругообіг культури.

Д.С.: Окрім цього, тут представлено вірші лише українською мовою, тут немає перекладів, коментарів, відповідно, прочитати їх може лише той, хто володіє українською мовою. Мені здається, дивитись ілюстрації окремо від твору великого сенсу не має, сприймати їх суто як картинки.

Читомо