У Польщі знімають фільм про Голодомор

*

 

Фільм таки заплановано озвучити українською. Окрім того, будуть й англійські субтитри, бо тоді якнайбільше людей зможуть повністю перейнялися історією, яку оповідає пані Крайнєвська, і, до того ж, режисерка дуже хоче повести «Голод» на Берлінале і в Канни.

 

Рівно два роки тому, Маріка Крайнєвська в ефірі відомого польського радіо ТОКfm ділилася планами, як вона хоче екранізувати власне оповідання «Мати вар’ятка» з авторської книги «П’ять» і зробити з нього фільм «33» (який згодом перейменували на «Голод»). Оповідь починається від 3 березня 1933 року і в ній йдеться про тридцять три години з життя головної героїні Віри, яка бачить повільну голодну смерть своїх дітей. Цю історію розповів Марійці Крайнєвській її дідусь-українець, який знав ту жінку в реальному житті. Майже всі 30 хвилин фільму героїня перебуває в одній кімнаті із дітьми, дивиться як вони вмирають, і нічим не може їм допомогти… Цей фільм, як і задумувався, вийшов великим психологічним дослідженням особистості.

 

Від самого початку до зйомок без гонорарів у стрічці погодилися зіграти ролі відомі польські актори Евеліна Дубчак, Пьотр Ґловацкі, Матеуш Дамєнцкі та інші талановиті особистості, усього близько 20-ти осіб. Фільм малобюджетний, але ідеєю зняти його перейнялося багато людей, ціла група молодих кінематографістів переважно із Варшави та Торуні, місті, в якому живуть батьки режисерки.

 

У фільмі «Голод» мало діалогів, тут все побудовано на поетиці, силі поглядів, рухів. «Я прагнула показати частинку історії однієї особистості, але цілком усвідомлюю те, що існували мільйони таких людей, – розповідає режисерка. – Однак я не хотіла зосереджуватися на історичних процесах, лише на долі конкретної жінки, яка зіткнулася з тією трагедією. Це певний фрагмент життя, коли злий рок штовхає її у часи голоду і безпорадності. Ця історія не потребує слів – вистачить емоцій, які показує моя героїня. Я спиралася на розповідь мого дідуся, але відтворила те, що могло тоді відбуватися, так би мовити, через власне дзеркало. Субтильно, поступово показую відмову, страх, покору і рішення, до якого героїня доходить. Пам’ять про минуле є надзвичайно важливою для нас, тих, хто живе тут і тепер. І шана до неї. Це минуле формує нас. Хочу теж показати, наскільки крихким є наше життя, і яку має вартість, те, про що часто забуваємо у сучасному світі».

 

Про стрічку вже багато написано у польській пресі. У Польщі дедалі більше цікавляться подіями, які відбувалися в Україні 1932 – 33 років. Саме ця країна одна з перших  визнала правду про страшні події, які ще недостатньо відомі світові. У Польщі відкрито кілька пам’ятних знаків жертвам Голодомору. Також щороку поляки приєднуються до відзначення акції «Запали свічку».

Тиждень.ua