5 віршів про Євромайдан

*На які метафори українських поетів надихнули події та образи Євромайдану, Gazeta.ua пропонує дізнатися у наступній підбірці.

Усі вірші, крім тексту Павла Коробчука, написані протягом останніх днів.

 

Павло Коробчук, “Беркут”

Я працюю у спецпідрозділі Беркут
Міністерства Внутрішніх Справ.
На все, крім наказів зверху,
я тупо клав.

 

У мене замість серця ще одна простата.

Замість мозку – щит зі спецсплаву.

Свобода людини – це її зарплата,

а кількість розбитих облич – слава.

Потрощені мегафони, порваті куртки,

вибиті на мітингу студентські брекети –

це прояв відданості наказам і того, який я крутий.

 

Я працюю у спецпідрозділі Беркут.

Проти геїв, підприємців, опозиції, нациків,

що для мене одне й те саме, любе – голубе,

у органів є спецоперації, спеціальні фізичні навики.

 

Кожна позиція мас

залежить від нас.

І не ї..е.

 

Навіщо аргументи і доводи, заплутані, як змії,

навіщо суперечки, тривалі,

як судовий процес? – кількість людей,

які не змінюють свої принципи

під ударами дубинок – нульовий процент.

 

Так, як мама бере до грудей,

контролюючи час годування, дитинку,

так і моя поведінка контролює тих людей,

яким здається, що вони контролюють

свою поведінку.

 

Я працюю у спецпідрозділі Беркут

Міністерства Внутрішніх Справ.

На все, крім наказів зверху,

я тупо клав.

 

Артем Полежака

РЕПОРТАЖ

Господин Киселёв, в Киеве страшно!

Опять малороссов попутал нечистый!

На площади варят военную кашу.

По улицам толпами ходят фашисты.

Кругом баррикады, окопы и рвы.

Ещё до сих пор мои руки трясутся –

Когда тут узнали, что я из Москвы,

Меня хотели убить трезубцем!

Кругом гомосеки и лесбиянки!

От наркоманов деваться некуда!

Студент-филолог из Могилянки

Избил пятерых сотрудников Беркута!

Мустафа на трибуне кричал про джихад,

И толпа бесновалась “Хотим в Европу!”

А потом провели большой гей-парад,

и все убежали е..аться в жопу!!!

После митинга я захотел в туалет,

Но с кастетом и криком “Героям слава!”

На меня в подворотне напал Филарет

И заставил креститься слева направо!

На данный момент известно точно:

Гитлер Адольф воскрешён отныне!

Говорят, постарались прошлою ночью

Мольфары-генетики из Коломыи!

(повна версія – на відео)

 

Юрій Іздрик, social trip 2.0

ці гранітні грудневі груди

ці гарячі грудневі нерви

це не хвилі –

це просто люди

нерозривно

безперервно

це не хвилі –

це просто нерви

майже голі

ще гарячі

хай не змерзнуть

хай не звернуть

хай сміються

хай не плачуть

 

Юрій Винничук, Маленька мрія

Ти знов збрехав, такий твій стиль,
Бо ти чума, ти цвіль і гниль.
Ти на гачку в Кремля висиш
І від страху лишень дрижиш,
Що виймуть там твоє досьє
І всім звістять усе, як є.
Що був колись страшний злидар,
А став оно який владар.
Хоч недовчений бакаляр,
І не бджоляр, але шапкар!
Крім того ще й крутий байкар,
Перед тобою я школяр,
Коли спімну твій гонорар.
Скажи, чому ти, як лихвар,
Волочиш нас у пісюар?
По тобі плаче Занзібар.
Ти думаєш, що ти тут цар?
Ти навіть, хруню, не лялькар,
А тільки скромний яничар,
Бо у Кремлі твій комісар,
Хоча точніше він жандар.
Ти міг би знатний буть свинар,
Чи славний на Донбас бубняр,
У цирку сміхунець-фігляр,
Глядь – заробив би на гектар.
Та завдяки всім пересвар
Став незалежності гробар,
Та ще й святинями гендляр,
Привів команду нечупар,
Що вилізла із чорних шпар,
А з ними армію азар.
Ти непосильний нам тягар.
Ти нафталін, ти наш кошмар,
Ну, скільки нам ще цей вахляр
Нести на плечах серед чвар?
Коли ж ти щезнеш, лютий псар,
І за який, скажи, хабар?

 

Олександр Ірванець, ПОНЕДІЛОК, 9 ГРУДНЯ

***

Пора була не пізня, швидше рання.

Двірник уламків ще не прибирав.

І падав сніг на постамент розбитого тирана.

І десь дрижав іще живий тиран.

Gazeta.ua

  • ооо

    Крик душі

    Знов повстала Україна
    Й зарубіжжя не мовчить
    Мила ти моя Країно
    Куди ж потяг твій летить?

    Та в Європу! Кажуть люди
    Янукович каже «Ні!»
    Геть його лунає всюди
    Отакі настали дні.

    Так Азаров як будильник
    Розбудив наших дітей
    На майдан похід, то чинник
    Для здійснення їх ідей

    Тоді примкнули і партійці
    За одне що з ними
    Французи, німці і англійці
    Це наші побратими

    От і діждались можновладці
    Терпець урвався у людей
    Пенсіонери, люди праці
    Прийшли підтримати дітей

    І так повсюди в Україні
    Майдани день і ніч стоять
    Все віддати хочуть днині
    Де всі ми будем процвітать.

    Я теж з Вами милі діти
    Душа радістю сія
    Життя нашого Ви квіти
    Бачу дружна в нас сім’я!

    А кабміну, президенту
    Зараз їм хочу сказать
    Нема другого варіанту
    Як світу більше не брехати.

    Коней на переправі не міняють
    Своїх не зраджують людей
    Януковичі це знають…
    Поганий з них нам Прометей.

    Вони дорогу нам не світять
    Усіх нас в темряву ведуть
    Обікрасти знову мітять
    Народне все гребуть й гребуть!

    Коли ж в кінець ви наберетесь
    Дасте нам всім нормально жить
    Якщо ж кажу не схаменетесь
    Про це прийдеться вам тужить…

    Народний гнів – потужна сила
    Тоді вам прийдеться тікать
    Україна доки мила –
    Тоді поступить Бог зна як!

    Досить гратися з народом
    Гнів народу вже кипить
    Немилість вам і за кордоном
    Не гарна зараз у вас мить

    Тепер я хочу всім майданам
    Вклонитись низько до землі
    Ні сказали ВИ майданам
    Не бувати в житті млі!

    Благослови Господь дорогу
    Україні і нам всім
    Щоб до кожного порогу
    Життя щасливе бігло в дім!

    29.11.2013 Ажинова Іванна

    • Турчиняк

      Крик душі

      Встань, український народе,

      Очі свої підніми!

      Боже Великий, Єдиний,

      Ти Україну спаси!

      Довго й покірно терпіли

      “Батю” в своєму краю,

      Досить нас мати за бидло,

      Постоїмо ми ще в бою.

      Чесно, достойно і мирно

      Скоро до влади прийдем,

      “Беркута” скинем за бійню

      Наших вкраїнських дітей.

      Ми не пробачимо сльози

      Тих матерів і дітей,

      Прийде на них всіх суд Божий,

      Буде на них суд людей.

      З піснею “Гімн України”

      Молодь стояла вночі.

      За що Ви їх кати, побили?

      За те, що співали пісні.

      Діти побиті в лікарнях,

      Дехто пропав, не знайти,

      Всіх відшукає Руслана,

      Відплата прийде за гріхи.

      Всі ми молімся за щастя,

      Долю і мир у краю.

      Скоро до кари вбивць

      Всіх притягнемо в бою.

      “Елку” на крові хотіли

      Мужі поставить в ночі.

      “Ні” – ми сказали
      тиранам,

      Цього не бути в житті.

      Досить, не будем терпіти

      Тим яничарам ганьбу,

      Разом зберемо докупи,

      Пустимо їх по Дніпру.

      Всім їм немає прощення,

      Боже, країну єднай!

      Захід і Схід до останку

      Ти під Покровом тримай!

      Дай же нам, Боже здоров’я,

      Мудрості в тому бою,

      Скоро прийдемо в Європу,

      Ціль досягнем ми свою.

      Тож поклонімось ми дітям,

      Тим, що стояли вночі!

      Нашим героям, їм слава.

      Слава й пошана в житті!

      Будеш, вкраїнський народе,

      Ти у своєму краю.

      Будуть разом діти й внуки,

      Житимуть, мов у раю!

      п./п . О.Р. Турчиняк

      смт Олесько

      мати 2-х синів

  • Любов Муха

    Ти страшна, жорстока людина,

    Ти свідомо знищуєш свій народ.

    Скрізь брехня і жорстоке вбивство,

    Зупинись, залиши свій народ!

    Звідки снайпери, які б’ють так
    жорстоко?

    Це розпорядження ти їм дав.

    І вони це роблять так підло і тупо.

    Це ж Росія – твоя сестра!

    Чорний четвер ввійде в історію,

    Хлопці загинули, їх вже більше нема.

    Так багато людей травмовано.

    Порятунку тобі нема!

    Ти втрачаєш своє правління,

    І це є твої останні дні,

    Кров пролилась людьми намарно.

    Відповідальність треба нести!

    Любов Муха

  • Ліля Стечкевич

    В Україні ….

    В Україні,в домовину , положила влада сина.

    Плаче мати й промовляє,

    Що синочка вже немає.

    Що такого вояка , проводжає
    вся рідня.

    Батько каже :»небо плаче» . Вітер смуток навівав.

    Жаль ,що влада ,та
    не бачить !

    Що пташина в небі плаче, за розбитії серця.

    Наганяли чорний ворон
    другії сини.

    Барикаду будували разом з сином ми.

    Полум’я багряне , тепло віддавало.

    Тож за серце України , вони воювали!

    Щоб ті самії синочки ніде не зникали.

    Полягли вони за волю і мир у державі,

    Щоб нам краще тут жилося і ми не боялись.

    За пошану до героїв,за їхні бажання,

    За орлів наших славетних , та їхнюю пам’ять .

    Щоб та куля не літала і не стало важко,

    Тож не даймо люди цього !Щиро об’єднаймось !

    А тій СОТНІ !ВЧНА ПАМ’ЯТЬ І ВІЧНАЯ СЛАВА!
    Л.З.С.