У своєму есе Андрухович пише про вбитих героїв Грушевського – Сергія Нігояна та Михайла Жізнєвського, про те, як “беркутівці” били жінок, дітей і священиків.
Відтак зауважує, “якщо хтось і поширює ненависть так це уряд”.
“Система ментальних координат режиму не може осягнути те, що Майдан фінансує сам себе через власну любов та власну ненависть”, – пише Андрухович.
“Я ніколи не любив свою батьківщину так, як люблю її зараз. Раніше я ставився до неї скептично та стримано. Мені 53 роки і я довго відмовляв собі у сентиментальності…”, – зізнається письменник.
ПРОКЛЯТТЯ РЕГІОНАЛАМ
Перша кров на руки впала
Кожного регіонала.
Кров безвинного вірмена,
Що застрелений за мене.
І за мене, і за тебе
Хлопець той пішов на небо…
І зоря кривава встала –
Прокляни регіонала!
Банда вбивць і лиходіїв
Осквернила древній Київ,
І постали брат на брата,
І нема кінця розбрату.
І мовчить Верховна Рада…
Хто тепер державна влада?
Президент? Нема довіри!
Бо регіонали – звіри!
«Беркут» за криваві гроші
Службу служить їм «хорошу»,
За наказом в нас стріляє,
На замовлення вбиває.
Роздягнули козака,
І побили голяка.
«Беркут» прощення не має –
Хай прокляття їх здолає!
Бо вже ненависть по вінця,
Довели нас, українців,
Поки правда не настала –
Засуди регіонала!
Знову кров на руки впала
Президента-кримінала.
Україна застогнала:
Виганяй регіонала!
Побратими українці!
Ще на президента-вбивцю,
Суд чекає свого часу –
Хай так буде цього разу!
Досить потайки боятись,
Досить в стороні ховатись,
Україна вже повстала:
Геть жени регіонала!
ТАРАС ШЕВЧЕНКО