До 200-річчя із дня народження Тараса Шевченка у Києві покажуть колекцію фільмів про його життя та екранізації його творів. 8, 9 та 10 березня сеанси відбудуться у Мистецькому Арсеналі, де нині триває виставковий проект “ШЕВЧЕНКО/MANIA”. А з 9 березня – ці картини будуть в прокаті у столичному кінотеатрі “Жовтень”.
Покажуть такі фільми – “Тарас Шевченко” Петра Чардиніна (1926), однойменний соцреалістичний фільм Ігоря Савченка (1951), дебютний фільм Івана Миколайчука “Сон” (1964), екранізація “Наймички” (1963), фільми документального блоку “Тарас Шевченко. Спадщина” і “Тарас Шевченко. Надії” (1994-1995) та “Дві долі” (2007).
Колекція “Шевченко 200” створена на замовлення Держкіно. Сюди зібрали найвідоміші художні фільми про Шевченка. Вони створені між 1926 та 1964 роками.
Зокрема, найстаріший фільм з цієї колекції “Тарас Шевченко” Петра Чардиніна – це перший український байопік і перший фільм про життя поета. На момент створення був однією з найкоштовніших постановок в українському радянському кіно. Художнє оформлення фільму створив видатний художник-модерніст, академік Василь Кричевський, фільм консультував Сергій Єфремов, а роль Тараса Шевченка у картині блискуче виконав Амвросій Бучма.
Попри статус найбільшого українського досягнення режисера Петра Чардиніна, критики зустріли “Тараса Шевченка” неоднозначно. Кінознавці 1920-х не змогли оцінити таких рідкісних на тому етапі розвитку кіно прийомів як спогади й цитування рядків з творів Шевченка, що були композиційно використані як сполучна ланка між епізодами.
Одна з перших повоєнних стрічок, ключовий фільм в усталенні кінообразу Тараса Шевченка – “Тарас Шевченко” 1951-го року від Ігоря Савченка. Фільм Савченка доволі традиційний; з біографії Шевченка, роль якого виконав оскароносний Сергій Бондарчук, режисер обрав повторювані сюжетні повороти. Він раптово помер так і не закінчивши стрічки. Її завершували учні та асистенти режисера – Олександр Алов і Володимир Наумов. Їм довелося врахувати всі зауваження Сталіна, тому фільм зосереджено виключно на антимонархічному періоді його життя: від повернення із Петербурга до участі в Кирило-Мефодієвському товаристві, від арешту до заслання.
“Наймичка” Ірини Молостової та Василя Лапокниша – це музичний фільм за однойменною поемою Тараса Шевченка і найбільш душевним його твором. У цій поемі поет розвиває тему, до якої він постійно повертався у поезії і живописі. Це – дискримінація жінки в традиційному сільському суспільстві. За сюжетом і поеми, і фільму, молода дівчина Ганна, обдурена заїжджим уланом, підкидає свого позашлюбного сина до чужої бездітної сім’ї. Щоб мати змогу бачитися з дитиною, вона через деякий час влаштовується в цю родину наймичкою.
“Сон” Володимир Денисенко зняв через рік після “Наймички”. У ролі поета дебютувала майбутня ікона української кінематографії – Іван Миколайчук. Режисер обрав сатиричну поему “Сон”, написану Шевченком у 1844 році , адже цей твір став справжнім маніфестом антицаризму, репрезентуючи російський царат як нещадний та абсурдний авторитарний режим. “Сон” – це перш за все спроба полемізувати з радянським образом Кобзаря, створеним Ігорем Савченком у фільмі “Тарас Шевченко”.
Також покажуть документальні роботи – “Шевченко. Надії” (1995) Анатолія Солопая за 1995 рік, “Шевченко. Спадщина” режисера Леоніда Анічкіна та науково-пізнавальний фільм “Дві долі” (2007) Бориса Квашньова.