Якщо ви володієте італійською та іспанською – вам пощастило. Адже на цьому тижні у продажі з’явилися одразу дві книжки супер-класиків світової літератури – Умберто Еко та Габріеля Гарсіа Маркеса.
Подробиці сюжету і навіть обкладинку до останнього моменту тримали в таємниці, а автор намагався якомога менше роздавати інтерв’ю про новий роман, що виходить рівно через 30 років після його блискучого літературного дебюту – “Імені троянди” (Il nome della rosa), завдяки якому професор Болонського університету, популярний хіба що в колах науковців-семіотиків, перетворився на світову зірку.
Головним героєм роману є такий собі капітан Симоніні, авантюрист і фальшивомонетник, який працює на таємні поліції половини держав Європи, а також плете змови і готує замахи. За словами видавців і самого Еко, в книзі пов’язуються між собою багато історичних подій, такі як справа Дрейфуса, Паризька комуна, Відродження, війни, революції, змови, інтриги і замахи.
Як підкреслює автор, всі герої “Празького кладовища” існували насправді, крім головного героя, який є збірним образом. “Я постарався зробити з нього найцинічнішу і найнеприємнішу фігуру у всій світовій літературі”, – сказав Еко.
Однією з головних тем роману стало зародження сучасного антисемітизму, зокрема, виготовлення “Протоколів сіонських мудреців” – підробленого збірника текстів, за допомогою якого його творці (скоріш за все, російський журналіст Матвій Головінський, що жив у Франції) розраховували “довести” існування всесвітньої жидомасонської змови.
Фігурує в назві роману кладовище – це Старе єврейське кладовище в центрі Праги, де похований, зокрема, Ієгуда Лев бен Бецалель, головний рабин Праги на межі XVI-XVII століть, творець легендарного Голема.
За словами Еко, його нова книга відсилає до романів з продовженням, які були дуже популярні з середини XIX століття (саме в такій формі виходили, зокрема, багато речей Олександра Дюма) до середини XX ст, і навіть ілюстрації виконані в тому ж стилі, “щоб порадувати читача, який ностальгує за книгами часів отроцтва”.
“Дев’ятнадцяте століття виявилося багатим на події тією чи іншою мірою жахливі і загадкові – тут так і нерозв’язана загадка смерті (італійського письменника і публіциста) Іпполіто Ньєво, і підробка” Протоколів сіонських мудреців”, що надихнули Гітлера на знищення євреїв, і справа Дрейфуса, і нескінченні інтриги, які плели таємні поліції різних країн, і масонські секти, і єзуїтські змови, і інші події, які здалися б гідними роману з продовженням, коли б вони не підтверджувалися справжніми документами”, – коментує письменник.
До збірки включено 22 промови Маркеса, найперша із яких була виголошена в 1944 році, коли майбутньому письменнику було17 років, і він виступав на випускному вечорі в школі. Також у збірник включено промову Маркеса на врученні Нобелівської премії з літератури, яка була виголошена в 1982 році тощо.
За словами видавця Крістобаля Пера, Маркес брав активну участь у роботі над книгою і заявив, що всі його промови є хорошим доповненням до художніх творів, а також відображають його еволюцію як письменника. На підготовку книги до друку пішло майже 1,5 року.
Останній роман Маркеса – «Згадуючи моїх сумних повій» – вийшов у 2004 році. Зараз письменник готує ще одну книгу – збірник статей в періодичних виданнях, – а також працює над новим романом, який називається «Зустрінемося в серпні» (En agosto nos vemos).