– Пане Шуманн, як і коли у Вас виникла ідея написати книгу про Тимошенко? Скільки часу Ви на це витратили?
– Справою Тимошенко я зацікавився тоді, коли в німецькій пресі почастішали повідомлення, що в Україні протизаконно переслідується безневинний політик. Проте немає нічого дивного в тому, що зміна влади в політиці призводить до юридичних наслідків. У Німеччині це було двічі: після 1945-го та 1990-х років. Наприклад, у 1990-ті роки було розпочато розслідування проти 300 тис. колишніх громадян НДР. Отже, правосуддя в Україні робить те саме, що й в Німеччині: опрацьовує минуле. Тому місцева реакція, коли було дуже чітко виявлено масову солідарність з Тимошенко, мені здалася трохи лицемірною. Тут її в унісон почали зображати як “саму безневинність”, яку переслідують як борця за демократію та права людини. А розслідування та засудження виявилися проявом свавілля та диктатури. Мене зачепила не лише однобокість повідомлень, а й гротескне спрощення: Красуня і Чудовисько. Тому я зробив те, що повинен був зробити журналіст: склав своє власне враження. На пошуки матеріалу в Україні та на написання книги я витратив три місяці.
Більше на Укрінформ.