Чемпіонка України зі стриптизу (2004), переможниця міжнародного конкурсу «Золотий пілон» (2005), міс Pole-dance Russia (2009), фіналістка чемпіонату світу з танців на жердині в Амстердамі (2009) – і це лише одна сторона багатогранної Вардануш Мартіросян – уродженки Кривого Рогу з вірменським корінням. Батько нагородив свою дитину стародавнім вірменським іменем, що в перекладі означає «хтива троянда». Спокусливе ім’я, певно, й визначило долю.
За десятирічну кар’єру у танцях на жердині VARDA дійшла такої майстерності, що минулого року запатентувала унікальну техніку танцю на горизонтальному пілоні (!).
Але крім захопливого еротичного шоу, VARDA серйозно зайнялась співом, спочатку у дуетах з Сергієм Звєрєвим та Віталієм Козловським, а згодом замислилася і над сольною кар’єрою співачки. А це значить: постійні виступи, випуск альбомів, зйомки кліпів, фотосесії для популярних глянців та інші складові шоу-бізнесової діяльності. Часу на усамітнення з книгою залишається все менше… чи все-таки вистачає?
– Чи знаходите Ви час на читання?
– Так, звісно! Зазвичай читаю у літаках, потягах, оскільки багато гастролюю. Щоправда, останнім часом більше уваги приділяю науковій літературі, бо зараз отримую другу вищу освіту у спортивній галузі. Біохімія, анатомія, гігієна – мої настільні книги. Мрію якнайшвидше захистити диплом, здати державні іспити і читати виключно щось для душі!
– Маєте улюблений жанр чи автора?
– Я велика мрійниця з дитинства, тому дуже полюбляла читати про пригоди, особливо гарно писав у цьому жанрі Жуль Верн – «Таємничий острів», «П’ятнадцятирічний капітан». Пізніше перейшла на історичні та детективні романи. Зараз надаю перевагу книгам, які змушують замислюватися, мають філософський зміст.
– Плакати доводилося над букварем, коли я тільки вчилася читати (сміється). В цілому мене особливо не змушували читати. Одного разу під час літніх канікул мені до рук потрапила книга «Простоквашино» про пригоди дяді Фьодора. Вона так захопила мене, що я проковтнула книгу у рекордні строки, на подив мами! І от тільки зараз стала замислюватися, що не просто так я так рано стала самостійною, як дядя Фьодор! (посміхається) Як же добре, що того літа до моїх рук потрапила саме ця книга!
– З ким з авторів Ви б воліли зустрітися, аби потиснути руку? А з ким – щоб плюнути в обличчя?
– З Агатою Крісті! Якби вона була жива. Якою ж потрібно бути розумною жінкою, щоб вигадати такого розумного героя-чоловіка, як Еркюль Пуаро. А от плюнути в обличчя?.. Я на це не здатна, навіть якщо дуже розлючена!
.
– Вам доводилося відчувати себе літературною героїнею?
– Звісно! А як же без цього. Після читання історичного роману «Клеопатра» я мріяла, що коли-небудь зіграю в кіно саме Клеопатру. Ще мене підкорив образ вигаданої героїні роману «Норовиста». В житті я захоплююсь сильними й розумними жінками.
– Вам доводилось закохуватись у літературних героїв, а потім їх відшукувати у реальному житті?
– Скоріше навпаки. Я намагалася в літературних героях віднайти спільні риси зі своїм коханим чоловіком.
– Вам доводилось використовувати книжки не за їхнім прямим призначенням?
– Зовсім маленькою восени я збирала різне опале листя й квіти і потім сушила їх у книжках. Таким чином вони висихали рівненькими й непошкодженими, щоправда, від цього псувалися книжки… Я геть забула про це, як же мені тепер через це соромно!
.
– Що Ви вчиняєте з поганими книжками?
– У мене вдома виключно ті книги, які я купувала особисто, вони вибрані мною, тому вони для мене дуже цінні.
– Це дуже повчально читати біографії успішних людей – вчишся на їх помилках або приймаєш до уваги складові їхнього успіху. Моя порада, якщо ви про щось мрієте – віднайдіть людей, які вже досягли того, до чого ви тільки прагнете, дізнайтесь з їх біографії, як їм це вдалося. Таким чином у вас буде декілька «планів», як реалізувати власну мрію. Мене дуже зачепила трагічна життєва історія французької співачки та акторки Даліди.
– Зараз режисери взялися активно екранізувати як класику, так і сучасні бестселери – нещодавно відгримів «Духлєсс», на підході чергова версія «Анни Кареніної». Ви слідкуєте за екранізаціями?
– Я кіноман, раніше відвідувала всі кінопрем’єри, зараз, на жаль, нема на це часу. Але в літаках іноді на iPad надолужую згаяне. Мені здається, нечасто режисерам вдається майстерно втілити на екрані те, що було прочитано мільйонами людей, і це нормально – бо в кожного в голові народжуються свої власні образи під час читання! Так, наприклад, прочитавши «Парфюмера» Зюскінда, через три роки я подивилась картину, але вона не лишила по собі таких ярких вражень, як книга… Можливо, просто в мене надто бурхлива уява? (посміхається) І мені цікавіше «знімати» кіно в голові, коли я читаю?
.
– Якби була така можливість, музою кого з авторів, Ви прагнули б бути?
– Я віддалася б одразу двом митцям – Анн та Сержу Голон. Доки ще нікому не вдавалося так довго й так цікаво описувати одну й ту саму героїню. Я про Анжеліку!
Спілкувалася Анна Пчьолкіна