Другий день медвінівського книжкового ярмарку дивував і пригощав!

Другий день медвінівського книжкового ярмарку не зібрав стільки відвідувачів, як перший – що й не дивно, враховуючи, що в цей день не було ні Кравчука, ні Кузьми «Скрябіна», ні Ольги Сумської. Але на якості програми роботи ярмарку це аж ніяк не позначилося. Як завжди, відбувалося дуже багато подій одночасно – можна було вибрати бодай одну собі до смаку. Наприклад, бажаючі могли послухати нове оповідання Еви Гати в авторському виконанні – тим більше що цю відзігорну пані не так часто можна побачити у столиці.

Або, наприклад, можна було покуштувати справжнього галицького борщу з грибами, звареного просто на очах у публіки відомою львівською поеткою та, за сумісництвом, головним редактором «Видавництва старого лева». На кухні пані Савці асистував один із братів Капранових – подейкують, що це завжди один і той самий брат, але перевірити це складно…

А в цей час у фойє, на майданчику «У Пегаса», відбувалося щось дуже дивне. Письменник і художник Валерій Орел та політолог і журналіст-міжнародник (список його регалій насправді ще довший: голова ради директорів Інституту політичних, соціологічних і маркетингових досліджень ім. Т.Г. Шевченка) представляли книгу, автором якої є Олег Гусєв. Логіки в їхніх діях не було б ніякої, якби один із них (а саме Володимир Бондаренко) не був героєм цієї книжки. Саме його називають «українським Нострадамусом», який багато чого правильно передбачив – наприклад, прихід до влади Барака Обами та Віктора Януковича. Тому присутні могли поцікавитися, хто ж буде нашим наступним президентом і головне – КОЛИ ЦЕ СТАНЕТЬСЯ? Щоправда, прилюдно цього ніхто не запитав – може, хіба що десь приватно, щоб приховати це дорогоцінне знання…

Роман Скиба презентував два своїх поліграфічних шедеври – поетичні збірки «Перевіршики» та «Рибне місце». Краса їх не лише в якісних текстах (одна збірка – оригінальні вірші, друга – блискучі переклади, знайомих із дитинства віршиків, котрі в оригіналі цитувати україномовним дітям якось начебто і не випадає, а тут вони заграли зовсім іншими барвами і навіть не відразу впізнавані). Художниця Ганна Осадко цілком заслужено сиділа на презентації поруч зі Скибою. Половина краси цих книжечок – в ілюстраціях, виконаних нею техніками малюнку на склі та пластиліном. Це треба бачити! І читати!

Не бракувало і метрів. Ціле гроно цих знайомих із дитинства прізвищ прикрасило собою програму літературних читань найкращих авторів «Літературної України»: Дмитро Іванов, Рауль Чілачава, Станіслав Бондаренко, Михайло Слабошпицький, Петро Перебийніс… Аж страшно було заходити в аудиторію, де все планувалося! Щоправда, не дуже багато любителів поезії здолало свій пієтет і переступило поріг цієї аудиторії. А може, просто підростаюче покоління не знає цих прізвищ і тому не поцінувало унікальної нагоди.

Частина письменників не встигла видати нічого нового до початку ярмарку і тому просто роздає автографи. Як Іван Андрусяк. Ну, теж потрібно!

Світлана Поваляєва мала на пару з Любком Дерешем приготувати чатні з рисом, таким чином ненав’язливо презентуючи збірку «Декамерон». Проте Дереш, у якого були продукти, нагло зник разом із ними. Тому Світлані Поваляєвій довелося переводити презентацію з напрямку «Книжка і кухня» до напрямку «Книжка як книжка» і просто читати уривки з нової книги. Як не дивно, слухачів від того не поменшало.

Напрям «Книжка і образотворче мистецтво» було представлено набагато ширше, ніж у день відкриття. Крім майстер-класів, у залі № 2 проходив фестиваль-форум каліграфії, шрифта та книжкового мистецтва «Манускриптум», але про це детально розповідати неме сенсу – це треба бачити…

Музика і поезія дуже близькі. Суміш із них під умілим модераторством Сергія Пантюка була презентацією перших поетичних збірок Тетяни Землякової «Ройбуш на тиші» та Мар’яни Луни «Made in Ukraine». Дівчат підтримували з обох боків – і поетично, і музично. Оскільки глядачі сиділи впереміш з учасниками, то збоку виглядало так, ніби кожен глядач у якийсь момент стає учасником. Хоча, звичайно, це враження було оманливим.

Напрям «Книжка і політика» сьогодні примусив визнати, що смикання пересічного українця при слові «політика» є цілком історично обґрунтованим. Ну що хорошого може бути пов’язано з таким словом?! Наталія Семенченко активно презентувала свою книгу «Образование в Украине» із серії «Охота на правду» (видавництво «Самміт-книга»). Власне, до цього можна нічого і не додавати – заголовки не просто промовисті, а кричущі. Тільки спробували прийняти «Закон про мови» – а тут уже й готове «Образование в Украине»… Страшно подумати, що станеться з правдою, якщо засновники серії її все-таки вполюють. Відразу хочеться її попередити про це полювання і заховати у надійне місце…

А ось Сергій Тігіпко на презентацію власної книжки «Україна: проект розвитку» обачно вирішив не з’являтися зовсім. А то б люди ще взяли та й запитали б його: а чому це книжечку видав той самий «Самміт» мовою однієї з українських нацменшин, яка прагне довести, що вона якраз більшість? Причому книжечка лежала у двох варіантах, і один був дуже курйозний: прізвище автора на обкладинці чомусь писалося українською, а вже заголовок та весь текст були російською. Гм. Страшно подумати про те, які перспективи чекають Україну з такими проектами…

Другий день роботи книжкового ярмарку відзначився також прокладанням «містків» між фантастичною літературою та власне літературою. «Десантом» у Дні фантастики стали розповідь Юрія Винничука про українську міфологію. Але фантасти в боргу не залишились і провели круглий стіл на тему «Чому молодь мало читає книжки». Зауважте, не лише за свою фантастику потерпають, а взагалі за літературу! Хоча й відмахуються від того факту, що українська молодь якраз читає порівняно багато й охоче – ну, у них же і кордони пролягають в якихось інших площинах… Утім, під час роботи круглого столу було запропоновано кілька справді дієвих рецептів популяризації читання. Видно, що люди як слід підготувалися до своїх виступів, а не просто поскаржилися, що все погано.

Список імен, які «світилися» сьогодні на Днях фантастики, традиційний для цих заходів: Андрій Валентинов, Марія Галіна, Сергій Дяченко, Анджей Сапковський, Володимир Арєнєв, Г. Л. Олді, Михайло Назаренко. Були й новачки, що приємно.

Брати Капранови поставили експеримент на живих людях – принаймні, так це називалось у програмі заходів. Насправді це був драматургічний дебют знаменитого письменницького дуету. Вони читали свою першу п’єсу про корпоративну вечірку з нагоди зустрічі Нового року – і під кінець читання глядачі хіба що не лежали від сміху. Навіть якщо цій п’єсі не судилося бути поставленою у справжньому театрі, її авторське прочитання цілком заслуговує на окреме життя. Нарешті українській драматургії пощастило! Тому є цілий зал свідків! Маленький, але заповнений повністю.

Справжнє театральне дійство відбулося на сцені «Літературної кав’ярні», де театр «Вавилон» представив п’єсу «Ромео і Жасмин» не просто живого, а присутнього у залі Олександра Гавриша. Трупа побачила її в журналі «Дніпро» – ось і кажи після цього, що українські п’єси не доходять до українських театрів!

Паралельно з театром ішло кіно. Це було продовження показу короткометражних стрічок – найкращих із літературних екранізацій фестивалю «Відкрита ніч», ретельно відібраних Михайлом Іллєнком. Слід зауважити, що в класичному протистоянні «театр – кінематограф» сили були майже рівні – а може, і нема вже ніякого протистояння, просто кожен обирає те, що йому саме зараз ближче? У будь-якому разі виходиш з Інституту фізкультури з радісним відчуттям, що вибрати якраз є з чого!

Атанайя Та

Фото Андрія Капранова