Відомий американський автовиробник свого часу спробував просунути на ринок Латинської Америки свою нову модель Chevrolet Nova. Але ніхто не хотів купувати нове чудове авто. Дорого? Ні. Конкуренція? Невелика. У чім справа? Довго марудилися американські маркетологи та рекламісти, допоки їм не відкрили очі – No va іспанською означає всього-навсього “не рухається”. Отак назва впливає на продаж продукту.
І хоч українці не настільки капризні щодо назв, як іспанці (назва машини “Шкода” зокрема не шкодить продажам), але я все одно закляк, побачивши у електронному листі з Дніпропетровська етикетку з місцевого супермаркету.
Подивіться самі й скажіть – ви би стали купувати такий товар?
Володимир Пилипенко, який прислав це фото, стверджує, що всередині пакунку містилися мандарини. Звичайно, йому видніше, але мені здається, він жартує зі старого Кумле – пішов тайкома до секс-шопу, купив там сувенір, а мені відправив етикетку. На честь 1 квітня. Вдалий жарт. А може, це адміністрація супермаркету у такий спосіб привітала своїх клієнтів і з Днем сміху? Ще й знизу написала догори ногами “Ми завжди вам раді” (переклад мій). Щоб ми здогадалися, що це жарт. Самі посудіть, колись крейдою мастили спину і вважали це смішним, а тепер часи настали розкуті, скрізь свобода, в тому числі свобода від читання етикеток на власних товарах. Пам’ятаю, колись теж купував фрукти, і на касі виявився невірний штрих-код, то бігали по начальство, по програмістів та охоронців. А коли штрих-код правильний, яка різниця, що там продається: мандарини цілком, а чи тільки перша їхня половина?
Отже, як ви човен назвете, так у нім попливете, – а переформулювавши мовою маркетингу: як товар ви назвете, так його і продасте. От, наприклад, Видавництво Європейського університету видало книжку під назвою “Злочини проти життя. Навчальний посібник”. Як гадаєте, буде така книжка користуватися підвищеним попитом? Безперечно. Залишається тільки запитати – у яких навчальних закладах навчатимуть за таким посібником? Мабуть, у військових та правоохоронних – бо те, що у нашому цивільному житті вважається злочином проти життя, у них – буденна праця, або навіть героїзм. Ви помічали закономірність: чим більше людей убив той чи інший діяч, тим вищий пам’ятник йому споруджено? Тепер, за допомогою нового посібника ми з вами маємо шанс прилучитися до когорти великих.
А я пропоную написати новий підручник “Злочини проти мови”. Навіть краще, щоб це був не підручник, а стаття Кримінального кодексу. І покарання одне – вивчити напам’ять те, що ти сам написав та промовляти по п’ятдесят разів на ніч. Гадаю, деяким діячам довелося б не спати всю ніч – поки повториш усе, що наговорив удень…
Може, тоді зрозуміють, що краще один раз перечитати до оприлюднення свого опусу, ніж п’ятдесят – після.
Слово, чому ти не тверде, як криця?
І хоч українці не настільки капризні щодо назв, як іспанці (назва машини “Шкода” зокрема не шкодить продажам), але я все одно закляк, побачивши у електронному листі з Дніпропетровська етикетку з місцевого супермаркету.
Подивіться самі й скажіть – ви би стали купувати такий товар?
Володимир Пилипенко, який прислав це фото, стверджує, що всередині пакунку містилися мандарини. Звичайно, йому видніше, але мені здається, він жартує зі старого Кумле – пішов тайкома до секс-шопу, купив там сувенір, а мені відправив етикетку. На честь 1 квітня. Вдалий жарт. А може, це адміністрація супермаркету у такий спосіб привітала своїх клієнтів і з Днем сміху? Ще й знизу написала догори ногами “Ми завжди вам раді” (переклад мій). Щоб ми здогадалися, що це жарт. Самі посудіть, колись крейдою мастили спину і вважали це смішним, а тепер часи настали розкуті, скрізь свобода, в тому числі свобода від читання етикеток на власних товарах. Пам’ятаю, колись теж купував фрукти, і на касі виявився невірний штрих-код, то бігали по начальство, по програмістів та охоронців. А коли штрих-код правильний, яка різниця, що там продається: мандарини цілком, а чи тільки перша їхня половина?
Отже, як ви човен назвете, так у нім попливете, – а переформулювавши мовою маркетингу: як товар ви назвете, так його і продасте. От, наприклад, Видавництво Європейського університету видало книжку під назвою “Злочини проти життя. Навчальний посібник”. Як гадаєте, буде така книжка користуватися підвищеним попитом? Безперечно. Залишається тільки запитати – у яких навчальних закладах навчатимуть за таким посібником? Мабуть, у військових та правоохоронних – бо те, що у нашому цивільному житті вважається злочином проти життя, у них – буденна праця, або навіть героїзм. Ви помічали закономірність: чим більше людей убив той чи інший діяч, тим вищий пам’ятник йому споруджено? Тепер, за допомогою нового посібника ми з вами маємо шанс прилучитися до когорти великих.
А я пропоную написати новий підручник “Злочини проти мови”. Навіть краще, щоб це був не підручник, а стаття Кримінального кодексу. І покарання одне – вивчити напам’ять те, що ти сам написав та промовляти по п’ятдесят разів на ніч. Гадаю, деяким діячам довелося б не спати всю ніч – поки повториш усе, що наговорив удень…
Може, тоді зрозуміють, що краще один раз перечитати до оприлюднення свого опусу, ніж п’ятдесят – після.
Слово, чому ти не тверде, як криця?
Залишаюся щиро ваш,
Троль Кумле