Рученьки-ніженьки, лагідні очі…

Отримавши цю фотографію від Олександра Коноваленка з Києва, я згадав старий анекдот про Чапаєва: “Петьку, ти що у Анці найбільше любиш? – Очі, Василю Івановичу! – О, дурний! А я тобі ногу залишив”.
“Ці ніжки можуть бути вашими!” – може, тут гніздиться торгівець донорськими органами? Покупцям гладеньких ніжок – свіженьки нирки або рожевенька печінка безкоштовно! Як співали у передачі „Добраніч діти”: „Рученьки, ніженьки, лагідні очі…” На вибір, так би мовити… Ви вже пробачте старого Кумле за вимушений цинізм – що поробиш, коли мене провокують.
Хоча для ніг є й інший асоціативний ряд – наприклад, футбол. “Foot” – це нога, може, й не така гладенька, проте однозначно дорожча. От ви чули, наприклад, що одного з останніх українців з команди “Шахтар” – Дмитра Чигринського – продали до каталонської “Барселони”. Уявляю, як рекламували Дмитра: “Ці спритні ноги можуть бути вашими всього лише за двадцять мільйонів євро”. Але насправді каталонці переплатили, і у мене є докази. От що писав про захисника “Шахтаря” сайт champion.com.ua: “Наступний біля м`яча Діакате, і його удар Худжамов бере. Чигринський пробиває насилу і вже 3:1”. Пробиває насилу – тобто насилу (ледь-ледь) пробиває! І за такого гравця вимагати стільки грошей? Не хочу кидати тінь на Ріната Ахмєтова, але здається, Чигринського скоро повернуть по гарантії. Або ж редакторам сайту доведеться повернути свої дипломи – адже плутати „НА СИЛУ” і „НАСИЛУ” занадто навіть для спортивних журналістів.
Ну, а коли вже йдеться про футбол, одразу згадується “Євро-2012” і сайт Укрінформ, який твердить: “Під час «Євро-2012» їхати до Львова з Луцька та Івано-Франківська буде одне насолодження». Ви уявляєте собі «насолодження», яке їде з Луцька? Та ще й одне! І Ліна Остапчук, яка прислала мені цю «булочку», теж не могла уявити.

А я покопирсався у архівах і знайшов цінник із супермаркету «Караван» – «Сама низька ціна». Отже, потяги, у яких їздить «одне насолодження», магазини, де продається «сама ціна», – це просто-таки тенденція у перекладацькому мистецтві. І виникає вона тоді, коли люди не читають того, що пишуть, або ж користуються електронними перекладачами. Бо будь-який школяр знає, що в українській мові немає форми «сама нижча», але – «найнижча», ну а щодо «одного насолодження», то тут, здається, вистачить і початкової школи, щоб виправити це на «суцільна насолода».
А редакторам, які цього не знають, треба відрізати їхні чудові ручки та продавати через біг-борди – чим не вихід у складні кризові часи? «Ці письменні ручки можуть бути вашими»!
Я дякую Ліні Остапчук та Олександрові Коноваленку за спостережливість та веселі хвилини, які вони нам подарували, і закликаю усіх наслідувати їхній приклад.

Залишаюся завжди з вами,

Троль Кумле