На рівні первісних інстинктів

*Валентин Тарасов. Чеслав. В темряві сонця. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 384 с.

 

Новий роман Валентина Тарасова «Чеслав. В темряві сонця» (у назві проблеми з милозвучністю!), залишив по собі неоднозначні враження. Твір цікавий, майстерно написаний. Читаючи його, нудьгувати не доводиться. Проте відгуки про твір, які вдалося надибати у пресі, дещо перевищують його художню цінність, та й обіцяють читачеві забагато. Що ж останній отримує насправді? Деякими, можливо, навіть суб’єктивними враженнями вирішила поділитися з читачами, які звикли довіряти рекламі видавців.

Два слова про зміст: молодший син голови роду Чеслав викрадає дівчину з ворожого племені. Він прагне пройти обряд Посвяти, аби стати справжнім чоловіком і одружитися з чужинкою. Однак голову роду – Велимира – знаходять убитим. У злочині підозрюють його синів – Чеслава та Ратибора. З цього все починається…

 

Валентину Тарасову вдалося зобразити життя давніх племен на лоні природи. Його герої – діти своєї землі. Як насправді жилося слов’янським племенам у І – ІІ столітті нашої ери, сьогодні можна хіба що здогадуватися. Проте письменник створив свою художню дійсність, в якій органічно поєднуються поклоніння язичницьким богам, віра в духів і міфічних істот, поганські звичаї та обряди. Сюжет твору побудовано майстерно, текст поступово інтригує, хоча затягує не відразу.

 

Жанр твору визначають як історичний, пригодницький, авантюрний роман з детективною лінією. Хоча по суті це – детектив, бо в центрі твору – серія убивств і намагання головного героя їх розплутати… Хто натренував свій читацький нюх на класиці на зразок творів Агати Крісті, вбивцю без проблем обчислить, звернувши увагу на найменш підозрілого героя. Суттєва різниця – вбивають тут не вогнепальною зброєю й отрутою, не вишукано й зі смаком, а стрілами та ножами, найчастіше по-звірячому. Ще й убивцю ловлять «на живця».

 

Викликають неоднозначне ставлення такі авторські сентенції, як «що з дівки візьмеш», «не має баба впливати на волю мужчини», «для мене сестра була й радістю, й цінністю, хоча й дівка» і под. Та й взагалі образ і роль жінки у створеному Валентином Тарасовим суспільстві – Неждани, Голуби, Болеслави, Яри – наштовхує на думки про авторську сублімацію.

 

Обіцяна в передмові любовна лінія поціновувачам любовного роману може видатися дещо примітивною. Герой викрадає дівчину з ворожого роду Буревоя зовсім не переймаючись за наслідки. Почуття самої Неждани – ненависть, яка дивним, незрозумілим для читача чином трансформується у кохання. Певно, за авторським задумом усе має бути на рівні все тих же інстинктів…

 

Два слова про автора: Валентин Тарасов – актор, драматург. У царині літератури відзначений кількома преміями за п’єси, з поміж них – три відомого конкурсу «Коронація слова». «Чеслав. В темряві сонця» – другий роман письменника, який вийшов двома мовами (російський варіант – «Чеслав. Воин древнего рода»). Твір можна вважати цілком вдалою спробою, проте шлях до сучасного читача, особливо жіночої аудиторії, автору, певно, ще доведеться шукати.

Кому може бути цікаво: любителям детективів, історій про життя на лоні природи. Після прочитання залишився післясмак чоловічої прози, тому цей текст має зацікавити насамперед чоловічу аудиторію.

Навряд чи варто читати роман жінкам, які шукають у творах розвиток характерів, бурхливих емоцій чи серйозних любовних ліній – будь-яка романтика тут практично на нулі.

Ліна Сайкевич

Придбати книгу «Чеслав. В темряві сонця» в інтернет-магазині ВсіКниги. 

  • кокотюха

    А для чого кругом пхати романтику?

    • Alice

      Точно… Приклад цьому те, що серед книг, прочитаних і вподобаних мною і багатьма, можна знайти “Пригоди Шерлока Холмса”, “Маленький Принц”, “Старий та море”, “Чарівна крамниця”, “Алхімік”, “Синій птах” і багато інших…я і Ніцше читала, романи також, звісно, але не в основному, наприклад, “Гордість та упередження”, “Майстер і Маргарита” і т. п…
      Взагалі читаю різне : детективи, книги з філософії, психології, біоенергетики, романи(різні, і історичні також), фантастику, казки, наукову літературу, драматичні твори та ліричні і т. д….. Люди всі різні, смаки у всіх різні, а також просто хочеться різноманітності, а не читати одні лишень любовні романи. Не всім жінкам, або не в кожній книзі підряд завжди потрібна романтика, – бурхливі емоції чи серйозні любовні лінії….

  • Валентин Тарасов

    Дуже дякую Ліні Сайкевич за відгук на мій роман. Ціную увагу! Й дуже добре, що в мене, як автора є можливість тут подискутувати з авторкою статті на деякі теми, які вона зачепила. Бо незавжди є можливість пояснити свою точку зору.
    Тож по порядку.
    Чомусь в романі у авторки статті виникли сумніві з приводу приналежності його до історично-пригодницького жанру, й вона на перший план висунула детектив. Хоч за всіма ознаками роман відповідає заявленному жанру – історично пригодницькому з детективною лінією, й детектив – це скоріш форма , щоб читачу було цікаво спостерігати за пригодами героїв. Й мені хотілося, щоб кожен читач знайшов цікаве в творі саме для нього. Тому й пишу на стику жанрів.
    Найбільш здивувала думка про те, що наче я, як автор, у створенному мною світі, образливо ставлюся до жінок. От здивувало, так здивувало! Певно рецензент сприймає світ наших давніх пращурів з точки зору сучасної жінки. Та він дуже й дуже відрізнявся від сучасного. Існували інші порядки, відносини, ставлення. Й було б дивно, як би я, як автор написав ці відносини з позиції сучасника. Навіть з першого письмового джерела слов”ян літописця Нестора було видно певне ставлення до жінки. Викрадання, багатожонство. Відомості про те, що жінка йшла за померлим чоловіком на вогнище й інше. Це говорить про певне ставлення того суспільства до жінок. Та навіть взяти не такі давні часи. Жінка отримала рівні права з чоловіком лише меньше століття тому. Й багато забобонів, пов”язаних з жінкою й досі існують у нас. То ж як мої герої (а саме герої дають такі характеристики й ставленню до жіноцтва) могли відноситися до жінок? Й хто б повірив у такий тогочасний світ, якби там герой дивився на жінку з позиції сучасності.
    Й плутати світогляд героїв з світоглядом автора – не зрозуміла річ. Тоді автора того ж “Парфюмера” можно сміливо причислити взагалі до маньяків.
    Ще сумнів викликала думка про романтику й любовний роман. Точніше про відсутність начеб то цих ліній в творі. Ну роман й не заявлявся, як любовний й романтичний – тому й здивувала взагалі ця думка. Знаю, що у певних читачів є хибна позиція, що історично-пригодницький роман, ще апріорі про кохання. Та це ж зовсім не так.
    А в самому романі любовна лінія присутня, й проходить через весь роман й є однією з головних. Інша справа : як її подавати. Звичайно рафіновані шмарклі в цукрі – це не про мене. Й звичайно було б дивно якби мій роман , як автора – чоловіка , кимось був віднесений до “жіночої прози”. Й було б знову ж дивно, якби в тому досить жорсткому світі було висвітлено куртуазне кохання.
    Щодо цікавості до роману жінок -читачок… Судячі з відгуків на форумі, якраз вони може й найбільш вподобали роман. В усякому разі їх ніяк не меньше , ніж читачів чоловіків. Тому це відхиляє практикою думку автора статті , що роман не дуже буде цікавий жіноцтву. Певно у авторки не дуже точне відчуття про читачок – жінок . Й їм цікаві не тільки романтичні саги. Мене це тішить. Дами – знімаю капелюх й вклоняюсь!
    У авторки статті склалось враження, що відгуки у пресі “перевищують його художню цінність, та й обіцяють читачеві забагато”. Але сама появи її статі свідчить про цікавість до роману. Й за це, ще раз дякую!
    Цім відгуком просто хотів пояснити свою точку зору й внести роз”яснення.
    Цікаво буде послухати й думки інших…
    З повагою, Валентин Тарасов.

  • Shakhor

    А кто такая Ліна Сайкевич ? Нет. Не слышал.

  • Валентин Тарасов

    Буктрейлер до роману. http://www.youtube.com/watch?v=-AaSCKAMNTE

  • Світла

    Тут автору дорікають, що він принизив жінок. А рецензент? Не принизила їх же тим, що в коло жіночого інтересу записала “серйозні любовні лінії”?