Чтиво для чутливих

*Євгенія Кононенко. Ностальгія : повість. – Л.: Кальварія, 2013. – 132 с. 

Ми звикли до детективів з гучними назвами та яскравими обкладинками, але часом загадка має чаїтися десь там, у інших вимірах – пастельних тонах та слові «Ностальгія». Саме так називається повість Євгенії Кононенко, в якій легкий сум поєднується з цілком послідовними висновками. Письменниця дотримується звичної формули детективу «вбивство-слідство-розкриття», але тішить еґо читача тим, що довіряє розслідування аматорові – киянці Ларисі Лавриненко, яка встигає і власні побутові проблеми владнати, і нове кохання знайти, і, головне (хоча що може бути важливішим, ніж кохання?), – з’ясувати, чому у 88-му році літнє подружжя – Миколу Андрійовича Шуліку та його дружину Таїсію Іванівну, знайшли мертвими в їх помешканні. Історія, що тягнеться з вісімдесятих до двохтисячних, насправді почалася іще раніше – у драматичні сорокові.

 

Та цікавість «Ностальгії»  полягає не лише у пошуках вбивчої правди, але й в тому, як Євгенія Кононенко плете павутиння деталей. Мабуть, вона одна з небагатьох письменників, що занурює читача у побут, не викликаючи при цьому втому від каструль і тарілок. «Це метафора нашого буття, – коментувала Лариса безладне звалище книжок, стільців, килимків, одягу та матраців. – Це пекло, пекло, – стогнала Майя Гаврилівна. Нібито ти була у пеклі, – презирливо відповідав бабці Ярослав, – ти абсолютно не розумієшся на інфернальних структурах».

 

Щодо Євгенії Кононенко, то вона добре розуміється на побуті, а ще краще вона відчуває контрасти повсякдення і того, що виходить за межі буденності.  Для неї майже кожен дріб’язок – це початок розповіді, фрагмент мозаїки, яка врешті-решт складеться в щось монументальне. «Її охопило знайоме відчуття ірреальності, яке, мабуть, єдине здатне рятувати від бездарного дріб’язкового буття» – пише Кононенко про свої героїню Ларису, але ці слова певною мірою стосуються кожного. На протязі всієї повісті саме цим вона й займається – викликає в читача відчуття ірреальності, при тому, що  події «Ностальгії» розгортаються в Києві, аж ніяк не сягають навіть іншого міста, не говорячи вже про сусідню галактику. Художня мета Євгенії Кононенко – це Київ та жінка, жінка у Києві, а отож у цілому Всесвіті. На чому добре знається, про те пише: заплутані київські провулки, центр, мрійливі пагорби і те, що ми звикли вважати минулим, але воно тут. Сьогодення. Недарма в одному з інтерв’ю письменниця зауважила, що у великому місті безліч невідкритих таємниць, а детектив саме для неї – це метафора творчості, її загадок. Тож відкривши «Ностальгію», читачі мають змогу мандрувати по інфернальному Києву, в якому й досі звучить пронизливий романс:

«І знову теплий вітер віє,

І сонце світить золоте.

Це не любов, це ностальгія,

І знов акація цвіте».

Катерина Холод

Придбати книгу Євгенії Кононенко «Ностальгія» в інтернет-магазині ВсіКниги.