Людина і далечінь

*Ярослав Мельник. Далекий простір : роман. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с.

Зазвичай існують дві пружини, які «роблять» роман. Або герої, які своїм життям творять динамічну картину художньої реальності. Або ж пружиною постають авторські розмисли, і тоді перед читачем – інтелектуально-філософський роман, який занурює нас в океан рефлексій і медитацій.

 

Новий роман Ярослава Мельника «Далекий простір» – чудове поєднання цих двох пружин. Якщо бути точнішим, то цей твір – філософський, а наявні в ньому трилерно-антиупопійні елементи «роблять» філософську матрицю доступнішою. Розумію, що, можливо, хтось дорікне авторові у бажанні спростити сюжет, мовляв, письменник заграє зі стратегіями масової літератури. Ці «загравання», як на мене, аж ніяк не спотворюють глибочезної філософської проблематики, оприявненої у «Далекому просторі». І саме ця філософська основа не дає мені підстав назвати роман антиутопією. Безперечно, тут є «тоталітарна модель суспільства» і герой, який постає проти неї. Але одна з філософських проблем, репрезентованих у романі, полягає в неможливості бунту як екзистенційного феномену. Будь-який бунт – це не просто поразка, а момент не-існування. Бунт у романі дорівнює плазуванню. Бо і той, хто плазує (перед реальністю, владою, фатумом…), і той, хто прагне чинити опір (соціально-політичній реальності, владі, фатуму), – приречений на поразку. Поразка закладена в самому виборі: коли вибір зроблено, тоді людина – заручник спрощеної реальності.

 

Мені здається, що це філософське питання чи не вперше окреслюється в сучасній українській літературі. Роман завершується тим, що Габр (протагоніст) рушає у безконечність. Він не знає, де опиниться і чи не буде все його життя лише шляхом до безконечності. Він – сліпий, який став зрячим. Але можливість бачити ще не розв’язує всіх проблем, бо зрячі – також можуть не бачити, а сліпі можуть, не бачачи, доходити дивовижних відкриттів. Важливо не просто бачити – а рухатися в «далекому просторі». І далекий простір тим і відрізняється від «близького», що є безконечною свободою, метафізикою і пізнанням водночас. Шлях у вічному блуканні з безконечно можливою кількістю розв’язок для рівняння під назвою «життя» – одне з мотто роману.

 

Мати героя, як і його перша дівчина Ліоз, – сірі істоти, нікчемні й потворні, які «повзають» по реальності. Бунтар Окс Нюрп – жертва власної образи, яка перешкоджає йому сприйняти реальність такою, як вона є. Роман починається як антиутопія: перед нами світ майбутнього, в якому немає «далекого простору». Існує Державне Об’єднання, що стежить за дотриманням правил у суспільстві сліпих. Той, хто починає бачити, мусить пройти «лікування». Очі в майбутньому – атавізм. Також у майбутньому немає таких понять, як сміх, радість, ейфорія, Бог… Усе, здатне підняти людину над обмеженнями «близького простору», становить загрозу (як і конфіскована збірка віршів Чиза Ділка «Близька далина»). Державне Об’єднання мусить підтримувати «тоталітарний порядок» (і підтримують його саме сліпі). Світ очима Габра – це світ тоталітаризму, в якому людина живе в ілюзії, не маючи жодного шансу пережити зустріч із буттям. Вона сама стає копією людини, потворною тінню, не здатною на вчинок, позаяк для останнього потрібна свобода. Проте з часом протагоніст з’ясовує, що мегаполісом керують зрячі, яким влада передається із покоління в покоління. Що діється навколо: всесвітній обман? Так, усе, що відбувається, нагадує стан, коли Добро змішалося зі Злом, а в результаті народилась химера. В романі Я. Мельника точно передано стан і сучасної людини: глобальна химерність. Щось на планеті змінилося, і тепер людина не знає, як чинити правильно. Такої категорії більше взагалі немає.

 

Сліпий мусить жити у своєму світі. Зрячий у своєму. Перетинів бути не повинно. Проте той, хто бачить, має право втекти від реальності в те, що, по суті, реальністю не є. Далекий простір – це метафора ірреального, метафізичного. Але герой, тікаючи, звільняється від фатуму і обмежень, від почуттів і розуму. Він стає всім і нічим.

 

«Далекий простір» – роман, на який чекали в українській літературі. Складні філософські питання в ньому подано через динаміку ситуацій. У цьому «комерційний» успіх твору. Але також тут є те, що, по суті, протилежне комерційності: бажання пізнати життя і людину в часі та просторі; поштовх до пізнання себе як потенційно безконечної сили.

Дмитро Дроздовський

.

Придбати книгу Ярослава Мельника «Далекий простір» в інтернет-магазині ВсіКниги.