Невразливий Гомо Жлобалікус

*Жлобологія: мистецько-культурологічний проект/ автор та куратор проекту: Антін Мухарський. К.: Наш Формат, 2013, – 384 с. – іл.

 

«Жлоб», «рогуль», «браток», «кугут», «бидло»… Ці слова добре знайомі пересічному українцю. Він може вжити їх з відчуттям огиди, неприємного здивування, презирства. Врешті-решт, жонглюватиме ними, аж поки набридне. Саме цим, так би мовити, інтелектуальним жонглюванням займається автор антології «Жлобологія» Антін Мухарський. Відомий шоумен вирішив наблизити до нас реалії життя (хоча, куди вже ближче?). Бо якщо ви не помітили, ми живемо у чарівному царстві жлобізму, де панує він – могутній Гомо Жлобалікус, а найвищу силу мають його «понятія». Опиратися марно, навіть небезпечно. Що ж далі робити? Відповідь намагаються дати люди небайдужі: письменники, художники, філософи, режисери та інші, всі ті, кого той самий жлоб назвав би снобами, якби йому це слово прийшлося до душі.

 

Думки небайдужих до феномену жлобства Антін Мухарський зібрав під чорною обкладинкою. І ось, ми вже осягаємо «реальність через мистецтво», насолоджуючись описами прикмет Гомо Жлобалікуса, який існує в світі без зайвих питань на кшталт «чому саме так?» і «хто винен?». Він – «річ у собі», непереможний у своїй самовпевненості. Мабуть інтелігенти, інтелектуали та всі, хто себе такими вважають, не заспокояться, аж поки не з’ясують, як боротися зі ржею жлобства.

 

Більшість ораторів «Жлобології» вважають, що «жлоб» – це синонім нахабного дилетанта, який не розуміється у справі, але преться вперед: «Бо якщо людина не на своєму місці, то вона не стає віртуозом, а перетворюється на жлоба». Його самовпевненість не має кордонів. Пастка в тому, що тактика жлоба – ледве не засада сучасної цивілізації. Як каже письменник Юрій Андрухович, «будучи агресивним, недорозвиненим, недалеким, з малою кількістю сірої речовини ти, виявляється, досягаєш найбільшого життєвого успіху». Жлоб – особа цинічна. Цинізм – це і лайф-стайл, і релігія. Жлоб агресивний, він ворожнечо ставиться до того, що не вписується в його світосприйняття. Жлоб – найвеличнійший з консерваторів: «Взагалі неприйняття всього нового у жорсткій формі». Жлоб романтичний і сімейно-орієнтований: «Двоє жлобів знаходять один одного – і ось – народились жлобенята». Жлоб вміє ефектно дискутувати: «Спробуйте сказати жлобу, що він жлоб. Він вам на те скаже: “Сам ти жлоб”. А коли він це повторить сто разів, то вийде реп». Жлоб розуміється на мистецтві. Навіть коли якщо його висміюють митці, жлоб відверто цим насолоджується: «Коли вони бачать ланцюги, наколки, то розуміють, що це мистецтво – для них. Це парадокс: я з них знущаюся, а їм подобається».

 

Виходячи з цих висновків, важко не помітити, що інтелектуали демонізують Гомо Жлобалікуса, втискуючи його у штамп романтичного героя. Бо зло вабить до себе, воно тотальне і всеохопне. Однак парадокс в тому, що найбільш лицемірна справа – це скаржитися на жлобів, бо якщо поскребти кожного з нас, то ймовірно віднайдеться хоча б одна, але жлобська риса. У дзеркалі сатири вирине справжнє обличчя, про яке ми, можливо, не здогадуємося. Тож якщо вас не лякає зустріч з тіньовою стороною свого «Я», то ласкаво просимо до антології сучасного жлобізму. І хай вам щастить! Не заблукайте у лабіринті «Жлобології».

Катерина Холод

.

Придбати книгу «Жлобологія» в інтернет-магазині Наш Формат.

  • Пу Тин

    Селючня рогатая керует страной и обществом.