Нові вірші про #Євромайдан

*Події в Україні не лишають байдужими громадян всього світу. За Євромайданом спостерігають в Америці, в Індії, не кажучи вже про країни Європи. Не можуть лишатися осторонь і спокійно спостерігати і митці пера – наші з вами сучасники української літератури. Тому вони – українські письменники, поети та інші культурні діячі – виходять на барикади Євромайдану, підтримують дух мітингувальників та допомагають, чим можуть, але і не забувають про головну свою революційну зброю – слово!
Пропонуємо Вашій увазі вірші, які народилися  під впливом революційних подій в Україні періоду листопад-грудень 2013!

 

Келя Ликеренко

МОЛИТВА ЗА ЯНУКОВИЧА

Настав цей час,

Коли мені не лячно.

Коли я горда, що це – мій народ!

Вам, Янукович, я безмежно вдячна

За кожен недолугий поворот.

 

За кожне бе і ме, кортеж, міжгір’я,

За всі промови теж, і день, і час.

Вже на собі готова рвати пір’я,

Що я голосувала не за Вас!

 

Вже гречки

Не підсиплеш в годівницю. –

Народ і сам поїсти принесе.

Бо об’єднав найкращих у столиці!..

Пан Янукович, дякую за все!

 

Що світ уздрів на карті Україну.

І що не руссо ми. Бо є кордон.

Що стоїми не в позі – на колінах.

Бо вивчили і право і закон.

 

Що я стрічаю на фронтах Майдану

Чудових друзів – з ким пліч-о-пліч крок:

І Вакарчук, і Срипка, і Руслана,

І Ліна, і Забужко, й Конюшок.

 

Поставлю свічку. Боже, диво-дивне

Благослови! Нехай живе Сім’я!

Бо того, хто народ так поріднив,

В історії своїй не знаю я.

 

Почав молитись. Вдягся в вишиванку,

Не лише вивчив гімн, а й склав новий.

Я гордо мовлю: Віктор Янукович!

Бо кращого не знаю я, ніж Ви!

 

Завдячує Вам славна Україна,

Що нині її знає увесь світ.

Що перестали повзать на колінах.

І встав з могили мій козак-прадід.

 

Що хтось прозрів. – А хтось іще в поцесі.

Що хтось почув. – З мовчанки й німоти.

Хай Вам до скону Бог шле мерседесів,

Плантації, ставочки і хати!

 

В потах тітушок Ви, мабуть, стомились.

Я бачу лінь.

Он – шлях мій! Он – нора….

Ви Президентом, мабуть, народились.

Тепер, шановний, вам пора….!

Амінь.

(13.12.13)

 

Макс Паленко 

УКРАЇНА ДЛЯ ЧАЙНИКІВ

Мені часом здається шо моя країна

Це така собі система операційна

Настільки проста в користуванні шо навіть дитина

може опанувати її самостійно

 

Права рука на мишку лягає,

ліва рука стискає недожований бутер

А я дивлюся зсередини і яка на мене доля чекає

Залежить від того, хто сів за компутер

 

І от сидиш ти-нововстановлений юзер мого народу,

перед моєю землею, як перед монітором

І мацаєш її поля і ріки, її землі і води

своїм пухким, увінчаним перснями, курсором

 

І це абсолютно нормально шо цьому інтерфейсу

заважають деякі моменти не відповідні твоїм вподобанням

Тому прочитавши молитву господу нашому- Білу Гейтсу,

починай під себе змінювати налаштування

 

Башта в Пізі ще не впала

Хоч давно би вже повинна

І останні могікани

Ще дітей робити хочуть

Медсестра мені сказала

Шо ще не вмерла Україна

Ще не вмерла але лікар

вже не дивиться у очі

 

І шоб змінити якесь усталене світоположення

не потрібні танки й треновані хлопці

Тобто, потрібні-звісно

але до тебе вони мають дуже умовне відношення

Бо ти не віддаєш наказів ти просто змінюєш опції

 

Віднині не треба палити рейхстаг і неправильні кнИжки

Не треба рвати язиків, лякаючись гострого слова

Просто внизу екрана клікаєш правою кнопкою мишки

І за власним бажанням, наприклад, міняєш мову

 

Далі-Пуск -Панель управління-Налаштування звуку

Прибираєш галочку з цього хохляцького гімна дибільного

І замість нього вибираєш «золотиє купола» Міши Круга

Які давно вже стоять на рінгтоні твого мобільного

 

Тепер налаштуєм десктоп відповідно до твого почуття прекрасного:

Міняєм жовто-блакитні кольори на ,скажімо, білосиньочервоні

І замість цього логотипа, тризубого і ужасного

Загружаєш власну фоточку в прифотошопленій зверху короні

 

Ми тут наче самураї

Або навіть камікадзе

Вже завчили заповіти

Й рот розкрили для банзая

Але у роти нам пхають

Холодець з кісток гонгадзе

Ця Україна задовбала-

Все ніяк не помирає

 

Не потрібні репресії, таємні агенти

Бережи свої нерви,просто звикни

Шо всі ці ненависні твої опоненти

Не більше ніж просто-випадаючі вікна

 

На яких там,бачиш,з правого краю

А для них ,значить, з лівого-біля серця тобто

Є спеціальний хрестик,його натискаєш.

І вони закриваються. Всерйоз і надовго.

 

А якшо раптом хтось особливо настирливий

Гірше гіркої редьки тобі заважає

Ти використовуєш засіб багаторазово провірений:

тиснеш кнопку Delete і він просто зникає.

 

Гарненько виконуючи ці нехитрі рекомендації

Ти наведеш порядок в країні,фактично вибєш її як перинку

І краєм вуха ловлячи шум за стінами презадміністрації

Зможеш нарешті спокійно пограти в «косинку»

 

 

Брати Капранови

Нагостріть бейсбольні біти

І ходім титушків бити!
Захопіть з собою пляшки,
Бо чекають битви важкі.
Надягніть щитки футбольні,
Щоб не відчувати болю.
Нас врятує Божа ласка
Й нОва будівельна каска!
(Це не провокація, а лише жартівлива стилізація, навіяна зустріччю з Олександр Ірванець) 🙂

 

 

 

Анатолій Хромов

Мій народ!

Мій голодний народ на дивані
Тихо гриз голу кістку роками
Збунтувався і наче в нірвані
Волю вирвав тремкими руками

 

Не святий та пізнав свої вади
Перша кров наче крапля остання
Не злякати нас церберам влади
Коли кожний іде на повстання!

 

Коли кожний із нас усвідомить
Що не звір, не бродяча собака
Ниють рани і зводять судоми
Та сьогодні ніхто не заплакав

 

Мій колишній народ на дивані

Мій великий народ на Майдані!

30 листопада – 02 грудня 2013 р. 

 

.

 

Сергій Борщевський

Внесок до ленініани

Розбили на друзки боввана,

Немов ворожу цитадель;

І зажурилася Гавана,

Й скупу сльозу пролив Фідель.

 

Розбили на друзки боввана

Й зраділи: чорт, мовляв, із ним.

Та схлипи чуються з Пхеньяна:

Це плаче сам товариш Кім.

 

Розбили на друзки боввана:

Тремтять од страху уночі

По всій країні віднедавна

Всі недобиті Іллічі.

 

.

Олександр Ірванець 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ НА ЗАВТРА

***

Я страшенно ніяковію, коли пишу пафосні тексти. А зараз саме той випадок. Ну й іще наш фольклор буквально щойно теж народив текст на цей мотив. Але я абсолютно серйозно взявся до справи. Більшість з вас, друзі, мусить з дитинства пам’ятати пісню партизанів-гарибальдійців “О Белла Чао”. Так ось, це воно.

 

В нічному смерку

Скажений “Беркут”

Зачищав, зачищав, зачищав Майдан.

Кийки свистіли,

Впивались в тіло –

Так з нас робили громадян.

 

В кривавий спосіб

Кінчалась осінь.

Та вже на ранок зазвучав, зазвучав нам Глас:

“Терпіти досить.

Чекати досить.

Це ж може ваш останній шанс”.

 

Йди, брате, битись

За честь і гідність,

І яничар, яничар, яничар змітай.

За нами правда,

Й на неї права

Ти вже ні в кого не питай!

 

Хай потім кожен

Сказати зможе:

“Я захищав, захищав, захищав Майдан.

І цю свободу,

В бою здобуту

Я вже ніколи не віддам”!

.

 

Віра Вовк

Ч  О  Р  Т

У Маріїнській палаті

На золотому горщику

Сидить чорт

З обличчям сметанкового пампуха

І цукряною усмішкою.

 

Йому тепло,

Йому добре,

І яке йому діло до того,

Що на Майдені мерзнуть,

Щось вигукують,

Чогось домагаються

Якісь голодні люди?

 

Адже йому так вигідно,

Так блаженно було б

Помріяти з кремльським Дідом Морозом

Під святковою йолкою

Хоча б під портретом

Увінчаної Юлі.

 

Друг Читача

  • Mary Mak

    Вставай Україно !

    Вставай Україно, вставай рідна Ненько,
    I волю свою не проспи!
    Бо рвуть Твоє тіло Голубко біленька
    Московські кати-яструби!..

    Вставай Україно, вставай не барися,
    Бо кров вже тече із грудей!
    Вставай Україно і твердо борися
    За гідне майбутнє дітей!

    Вставай Україно від краю до краю,
    Бо серце Твоє у вогні!
    Вставай Україно, жени катів з раю!
    Народ тут господар на своїй землі!

  • Mary Mak

    Про дітей Твоїх , Україно.

    Твоїх дітей, Україно, кийками ганяють,
    Б’ють по головах жорстоко, кров’ю обливають.

    Твоїм дітям, Україно, руки заломляють,
    І за правду і свободу в тюрми забирають.

    Твоїх дітей, Україно, тиснуть, зневажають,
    Нецензурними словами грубо ображають.

    Над Твоїми дітьми, Ненько, розправи вчиняють,
    Побоїща та підпали уже меж не знають…

    Твої діти, Україно, прагнуть в мирі жити,
    Славити свою Державу і нею гордитись.

    Твоїх дітей, Україно, в світі величають,
    Про боротьбу добра зі злом легенди складають.

    Твоїм дітям, Україно, можуть тіло бити,
    Але дух свободи й правди ніяк не зломити!

    Мужі владні України, пробудіть сумління,
    Бо впаде ця кров на вас і ваше насіння!

    За дітьми країни, владо, припиніть гоніння,
    Бо за це будуть питати ваші покоління.

    Підніміть ви очі вгору – є ще і над вами!
    Як підете ви до НЬОГО з такими ділами?

  • Mary Mak

    Про український народ

    Нас гнобили та ми мовчали,
    Нас дурили – ми не кричали.
    Нас кидали та ми не казали,
    Нас лякали та ми пробачали.

    Нас згинали та ми стояли,
    Нас топтали – ми не стогнали.
    Нас ламали та ми виростали…
    Кров пролили – тоді ми повстали!

    Ми повстали і вже не мовчали,
    Ми всім серцем своїм закричали.
    Один одному клич ми подали,
    І збагнули, як довго ми спали!

    Ми повстали і духом і ділом,
    Бо впекло нас і нас заболіло.
    Кров тече молодим мирним тілом,
    І не змити її, хоч би як їм хотілось!

    Ми народ, ми велика є сила,
    Нас розправа ще не зломила.
    Клич народу небес досягає,
    Воля і єдність по вік не згасає!

    Ти живи Україно, як вільна держава,
    І Героям Твоїм віковічная слава.
    І Донбас Твій, і Крим Твій і гори Карпати,
    Це народне усе і це треба всім знати!

    «Ще не вмерла України і слава і воля
    Ще нам браття українці, усміхнеться доля»
    Ще наш прапор синьо-жовтий високо злітає
    Ще наш тризуб вільний, сильний волю прославляє!

  • Gibran Gordon

    Від смереки до морів, від полісся до степів
    Земля одна у нас, єднання в дусі
    Від смереки до морів, від полісся до степів,
    Земля одна у нас – єднатися нам час!

    Сильні в дусі ми, Україні віддані
    Це наш край, час вже пута розірвати.
    На сторінках історії запишемо без крові ми:
    “Стійкий народ, час майбутнє вибирать”

    Ми на мирній стояли землі в місті Київ,
    Навпроти щита чорних масок, київ
    Їх насилля руйнує наш мир, наші мріі,
    А вдома здіймаючи щит, скаже:
    “Сину, тато тяжко працював, щоб зберегти мир в
    країні”

    Вони притісняють наш дух, наші мрії,
    Вони заблудились в брехні, в безнадії
    Наш колір свободи, колір неба, пшениці
    Наш, вибір, воля…
    Це ми! Українці!

    Сильні в дусі ми, Україні віддані
    Це наш край, час вже пута розірвати
    На сторінках історії запишемо без крові ми
    Стійкий народ! Майбуття нам вибирать!

    На крилах могутнього птаха
    Ним є Український наш Дух,
    Досягнем висот, розпочнемо,
    Землі Української Рух!

    Впевнено до мети, сонце, для нас світи

    Це наше є життя ми цього варті,
    Дух правди нас веди, віру в добро зміцни
    Горді за Україну, час вставати!!!!

    Свічка палає, час не чекає, діяти разом , країна зове.

    Ми проти насильства!
    За мирне суспільство!
    За мирну демонстрацію!
    Ми, за наши Націю!

    Сильні духом ми, Україні віддані
    Це наш край, час вже пута розірвати!
    На сторінках історії, запишемо без крові ми,
    Стійкий народ! Час майбутнє вибирати!!!

    by Gibran Gordon (http://www.youtube.com/watch?v=q6FsB9f9EOg)

  • Iryna Guralnyk

    И.П. Комисарова
    Всякий раз….
    Всякий раз, как явно или тайно
    Целится в кого-то удалец,
    Перед ним нежданно и случайно
    Пусть возникнет собственный отец.
    Или если кто-то в ослепленье
    В грудь нацелится врагам своим,
    Мать его родная, как виденье,
    Пусть возникнет тот час перед ним,
    Чтоб из рук его – пример другим –
    Выпало оружье во мгновенье.
    Если во вражде непримиримой
    Кто-то целит в кровного врага,
    Пусть перед стрелком неотвратимо
    Вдруг возникнет та, что им любима,
    Чтобы дрогнула его рука,
    И чтоб пуля пролетела мимо.
    Или же когда в неправом деле
    Кто-то пистолет поднимет вдруг,
    Пусть увидит он в своём прицеле
    Сына вместо ненавистной цели,
    Чтоб оружье выпало из рук…

  • Нагорна Т.В.

    Серце України…

    Чом ти, ненько Україна, люба зажурилась?

    Чи ж болить твоє серденько? Що твориться нині…

    Так болить душа і серце, бо палає Київ…

    Дим стовпом , що жах наводить, криза вже в країні…

    Хто так мною вже колотить, де шукати винних?

    Люди, люди, схаменіться, ви ж одна родина!

    Ті що з Сходу й з Прикарпаття, Півночі та Півдня…

    А ви – ті що «над народом», бо в вас уся гривня,

    Подивіться крізь димару , що ви сотворили?

    Розбрат, страх , повне цькування,

    Кулі вже літають , одні плачуть, ті
    танцюють …

    Де в сім’ї буває, так щоб брат ішов на
    брата? Хата вже палає…

    Зупиніться «керувати», не діліть родину!

    Не рвіть душу, не рвіть серце, поки всі єдині!

    Пожалійте моїх внуків, моїх діток нині…

    Бо творять, самі не знають, що ви в тому винні…

    Ви для щастя олігархів, народ сколотили –

    Мені серце, мені душу навпіл розділили….

    23/01/14р.

  • Нагорна Т.В.

    Країну морок охопив, серця і душу полонив…

    Коли це було, щоб у брата стріляли юні «беркутята»?

    Їх всіх навчали визволяти, тепер
    наказ: « Вперед – стріляти!»

    А завтра вийде рідна мати, то що її також вбивати?

    О , мужі сильні, де ви є? Спиніть свавілля це своє!

    Згадайте рід, своє коріння і звідки вийшло ваше покоління!

    Де сила слова, мудрість тонкого пера?

    Де «Влада для народу!»? Де вона?

    То ж ви залиште мерседеси,

    пройдіть з адреси до адреси…

    І запитайте у народу: « Де біда?

    Чого бунтуєте? За правду?- Де вона?»

    І ви залиште «чарівні мандати»,

    і проживіть, як ми, так скромно –

    від зарплати до зарплати,

    яка невчасно і яка мізерна…

    І як з роботи турять,

    бо ти вже ніхто й «нікчемний»…

    І не рахують скільки проробив,

    бо бач : «Ти стресостійкість розгубив!»

    То що ж робити?

    Жити людям вже простим, чи вже не жити?

    Почуйте нас земних!!! Бо в нас є діти!

    Яким ще хочеться в своїй державі жити.

    І саме за для них ми будемо свободу боронити!!!
    22 січня 2014

  • Нагорна Т.В.

    СЛАВА УКРАЇНІ!

    О, мій народе, ти постав!

    Тебе ніхто не спонукав…

    Бо вже дістали ті пани,

    що вже зажрались , як скоти…

    Що ви за «люди», як могли

    забути , що з народу ви ?

    Почесне право люд вам дав –

    ви ж в золото – й собі в карман!!!

    Як міг Народний Президент,

    серед розкош й апартамент,

    що шиті золотом і « кришталем»…

    Казати: « Просто я живу…»,

    а сам – що хочу то й утну…

    Народ вже стогне, молить, зве,

    а він спокійненько живе…

    Нащо звертати на людей,

    що «крихти» зносять для дітей?

    Які в лікарнях голих мруть,

    батьки ж волосся з себе рвуть…

    Нащо звертати на бабусь і дідусів,

    що так живуть –

    що завтра з голоду помруть…

    Нащо звертати на народ?

    Так міліонний свій народ,

    що стогне й вірить –

    День прийде, бо Президент у нього є…

    Він же оплот, він же гарант….

    Та втратив вже й останній страх…

    І думав вічно так буде

    й «Царем» у вічність він піде…

    Та люд мовчати вже не зміг

    І виніс на майдан свій гнів.

    Державні ж, правлячі мужі

    Почали витись, як вужі:

    « Це екстремізм і бандитизм!

    Народ – «холопи», гайда вниз!»

    Дали наказ вперед іти,

    тим «беркутятам», що малі.

    Пузаті ж їхні генерали

    за спини їхні поховались…

    Майдан терпів, майдан гудів

    і опір й спротив сам чинив….

    Нащо народ звели лобами?

    За ті хороми, що накрали?

    І вже коли стріляти стали,

    і найманці людей вбивали…

    Де взялась сила надлюдська?

    Небесна сотня полягла!!!

    І змита кров’ю пелена

    з очей простого люду – всіх…

    І НАШ НАРОД – він переміг!

    Кроваву ціну заплатили.

    Синів найкращих положили…

    Де Президент? Біжить, біжить….

    Тобі з народом вже не жить!

    Коли по шию у крові,

    то й захлинутись в ній тобі!!!

    О, мій народе, наш майдан

    Найкраще світу він сказав,

    Що нація у нас одна.

    Багатомовна, різна так

    Та волелюбна, як ніяк!


    СЛАВА УКРАЇНІ!!!

    24.02.2014 року Т. Нагорна

  • Nadia Sauliak

    За щастя,за волю,за кращу
    долю

    Україно,вставай!

    На Майдан рушай!

    Часу ти не зволікай:

    хочеш жити,то вставай!

    Всі ми разом сила –

    сила незгасима!

    Ми повинні діяти,думати,міняти.

    Годі ж нам чекати…

    Йдем країну визволяти!

    Внуки нас спитають,

    що про це ми знаєм,

    чи були ми там де й всі,

    чи боролись в боротьбі?!

    Тож не будемо байдужими

    до проблем найбільш турбуючих…

    Бо прийшов уже цей час

    радикальних змін для нас.

    Чи то ми їх,чи то нас –

    це залежить лиш від нас!

    …до останнього за волю

    та майбутню кращу долю!

    “Банду геть” кричать майданівці,

    що стоять,терплять два місяці.

    Це не провокація – це є революція!

    Це розправа вже настала !

    Слава Україні!

    Героям Слава!

    Події 20.01.14 року.

  • Евгения Солод

    Над Україною зійшлися хмари чорні –
    Тут диктатура перейшла межу.
    Долоні влади нашої потворні.
    Від них не раз Вас ще застережу…

    За свою долю нація повстала –
    І на Майдані пролилася кров,
    Але в серцях надія розквітала.
    В серцях надія, віра та любов.

    Тут барикади, маски та шоломи,
    Протести, єдність та жага до змін…
    І ті герої, що не знають втоми
    Та підіймають Неньку із колін…

    Страждань багато, сльози на бруківці…
    На тій бруківці, де лежать вінки.
    Народ – в кайдани, а на волі – вбивці…
    І плачуть доньки, матері, жінки…

    Та ще не вмерла України воля!
    Небесна Сотня дивиться на нас…
    Чому ж така несправедлива доля?
    Героям Слава! Кожному із Вас!

    © Солод Євгенія, 2014

  • Max Garbovskiy

    Мабуть, віддав би я своє життя за Україну

    Мабуть, віддав би я своє життя за Україну,
    За вільну, сильну ту країну,
    Сини якої навіть і без зброї
    Не дали нами керувати для руки чужої.

    За землю, на якій я маю право на життя,
    Йдучи вільно і безстрашно,
    Відчути гордості й любові почуття
    За те, що українцем народився я.

    За ту Шевченківську хатину,
    І за Дніпро, що ллється через всю країну,
    За Крим і Карпати,
    Бо ж не можуть вони чужими стати.

    І чи знав я, що столиця краєм стане
    Барикад, плачу й вогню,
    І що туди за мить буде тягнути
    Душу й думу всю мою?

    Бруківка. Бій. Наказ стріляти.
    І десь там тихо молиться невпинно мати
    За сина молодого свого,
    Щоб ще хоч раз побачити його живого

    Якщо не я, то хто? – одвічне запитання
    Ставлять всі, йдучи на боротьбу
    Діти мруть та що я, гірший?
    Прошу тебе лиш про мольбу.

    Небесною Сотнею померлих назвали,
    Які удари тиранів зазнали.
    Вороги з землі моєї хай тікають,
    Бо Герої волі не вмирають

    Віддам життя своє за Україну,
    За вільну, сильну ту країну,
    Сини якої, навіть і без зброї
    Не дали нами керувати для руки чужої!