10 рекомендацій із книги «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»

Одним із найбільших страхів майже кожної матусі є страх, що її назвуть «лінивою мамою». Проте можна бути «лінивою» на користь дитині.

Як? Вчасно направляти дитину до набуття самостійності, звичайно ж, оберігаючи її від небезпеки. Популярна книга дитячого та сімейного психолога Анни Бикової від видавництва BookChef розповість вам, як стати «лінивою мамою».

Авторка книги працювала вихователем у дитсадку, вчителем в школі, викладачем в коледжі, консультантом у великих компаніях, та є мамою двох синів.

1. Хто ж така «лінива мама»

Я — лінива мама. А ще егоїстична і безтурботна, як може декому здатися. Тому що хочу, щоб мої діти були самостійними, ініціативними та відповідальними. А значить, треба давати дитині можливість проявити ці якості. І в такому випадку моя лінь є ніби природним гальмом для зайвої батьківської активності. Тієї активності, яка проявляється в прагненні полегшити життя дитини, роблячи за неї все. «Ліниву маму» я протиставляю «гіпермамі» — тобто тій, у якої все «гіпер»: гіперактивність, гіпертривога і гіперопіка. Йшлося не про справжню лінь, а про створення умов для розвитку дитячої самостійності. Я не мала на увазі вимушену ранню самостійність, яка виникає внаслідок батьківського пофігізму, байдужого ставлення до дитини.

2. Яка мама потрібна дитині

Дитині не потрібна «жертовна» мама. Дитині потрібна мама, яка любить і щаслива. Це не означає, що мама має поставити хрест на собі чи своїй роботі. Деяким мамам для щастя потрібно багато працювати. Але питання не в кількості робочих годин на тиждень, а скоріше в мотивації. Для дорослих дітей однаково погані обидва меседжі: «Я все життя на вас працювала!» і «Заради вас я відмовилась від кар`єри!». Найчастіше така жертовність — це перекладання відповідальності на дітей за своє невміння жити. І як потім жити з усвідомленням того, що мама була нещасною… через свою дитину?

3. Така зручна несамостійність

Що за дивний висновок?! Чому, якщо діти несамостійні, це вигідно дорослим? У чому вигода несамостійності дитини? О, ви знаєте, вигода дуже проста: дорослі в цьому випадку отримують зовнішнє підтвердження своєї надцінності, важливості, незамінності. Це необхідно, якщо немає внутрішньої впевненості в своїй значущості. І тоді фразу «Він без мене нічого не може» можна розуміти так: «Я без нього не можу, адже лише він підтверджує мою значущість». Залежність від дитини змушує робити її залежною.

4. Коли час формувати самостійність?

Не думайте: прийшов час чи ні? Зможе чи не зможе? Дайте дитині спробувати. Може вона чи ні — це вона вирішить сама. Тільки обов`язково будьте поруч для забезпечення безпеки. Довіряйте дитині. Довіряйте собі. Не відмовляйте в допомозі, якщо дитина просить. Адже це зовсім різне ставлення до виховання і, як наслідок, різні долі: коли дитина не просить допомоги, тому що може впоратись сама, і коли вона не просить про допомогу, тому що все одно ніхто не відгукнеться.

5. Дитина як бізнес-проект

До дитини не можна застосовувати ті ж самі принципи, що в бізнес-плануванні. Дитина приходить у цей світ зовсім не для того, щоб виправдовувати наші надії і жити за цим планом. Батьківські амбіції щодо того, якою має бути дитина, заважають розгледіти, якою вона є насправді.

6. Самостійність і мотивація

Для будь-якої діяльності потрібна мотивація (або стимул). Ми щось робимо завдяки двом імпульсам: або тому, що нам так хочеться, або тому, що нам так треба. А «треба» може виникнути з двох причин: щоб отримати щось хороше або щоб уникнути чогось поганого. Виходить, щоб активізувати дитину потрібно або донести до неї «треба», або зацікавити її «хочеться». І що менша дитина, то більший наголос на «хочеться». Шукайте, що буде мотивувати саме вашу дитину, шукайте потрібні слова, поспостерігайте, які ситуації підштовхують її до діяльності. І оцінюйте мотивацію не з позиції «навіщо це потрібно мамі», а з позиції «навіщо це потрібно дитині».

7. Самостійний вибір

Дозвольте дитині вибирати там, де це можливо. Нехай з необхідністю самостійного вибору вона зустрінеться раніше, ніж з вибором професії або супутника життя. Щодо вибору секції. Якщо дитина зовсім нічим не хоче займатися, тоді «займати» її доведеться батькам. Кажу це без негативного відтінку, маючи на увазі, що батьки повинні зацікавити малюка, брати його з собою на різні заходи (якщо вони відповідають його віку), захоплювати його своїм інтересом. Шукайте те, чим захочеться займатися разом. Якщо батьки чимось захоплюються, то й дитина може зацікавитися.

8. Що заважає стати лінивою мамою

Підвищена тривога, перфекціонізм, бажання контролювати і моделювати долю дитини заважають становленню самостійності. А що ще? Брак часу. Крім дефіциту часу заважає установка, що міцно засіла в голові деяких батьків: «Наше завдання — звільнити дитину від труднощів і вберегти від помилок».

9. Такий «несамостійний підліток»

Впливати на підлітка, контролювати його вчинки можна, лише довіряючи йому, підтримуючи з ним хороші стосунки. Коли на підлітка тиснуть, коли відносини переростають у конфронтацію — нічого не вийде. Вирветься і знайде спосіб зробити по-своєму.

10. Вина і відповідальність

Що відбувається, якщо ми соромимо та нав’язуємо почуття провини? Дитина починає думати, що вона погана, нікудишня, нікчемна. «А якщо я така, то що з мене взяти? ». Парадокс: бажаючи зробити дитину відповідальною, насправді ми зміцнюємо безвідповідальність, невпевненість у собі.

Анна Поточняк

Купити книгу «Самостійна дитина, або як стати „Лінивою мамою“»