Постапокаліптика по-українськи: Огляд роману «Горизонти наших надій»

Для української літератури постапокаліптика — відносно новий жанр. Те саме можна сказати і про кіберпанк. Молодий письменник із Чернівців Ел. Дрейк вирішив поєднати ці два напрямки, до яких додав ще й наукову фантастику. В результаті 6-річної роботи світ побачив роман «Горизонти наших надій». Далі розберемося, який він — український кіберпанк і чи є в нього шанси на розвиток.

Перші розділи автор опублікував на письменницькій інтернет-платформі Wattpad і в Facebook. У мережі твір здобув популярність, що допомогло йому стати друкованою книгою. Деякі читачі зазначали, що з «Горизонтів» має вийти непоганий фільм.

Ел. Дрейк «Горизонти наших надій». Роман. — Чернівці: ДрукАрт, 2017. — 312 с.

Книга в м’якій обкладинці. У письменників тверда палітурка до цих пір вважається еталоном. Однак важливіше те, що всередині. Титульна сторінка похмура, як і годиться для постапокаліпсису. Густі сірі хмари огорнули всю обкладинку. У творі часто зустрічаються одруківки, пунктуаційні й орфографічні помилки. Бувають і подвійні пробіли. На це, звісно, можна закрити очі, але загальне враження трохи псується. За 6 років кінцевий результат має бути вичитаним досконало.

Надворі недалеке майбутнє — 2084 рік. Назріває війна між двома найсильнішими сторонами світу — Імперією та Юніоном. В Україні проживає звичайна сім’я, якої, здавалося б, всесвітні проблеми не мають стосуватися. Однак люди змушені виїжджати закордон для безпеки. Крістіан, його батьки і брат потрапляють в Канаду. З цього і почнеться найцікавіше.

Хлопець вже дорослий і має вирішувати, чим займатись далі. Головний герой приєднується до наукового проекту, котрий розробляє вірус безсмертя. Проект повинен допомагати людству, та натомість винищив майже все живе. Крістіан і його товариш Рей зрозуміли, що потрапили в серйозну аферу. Хлопці стали мішенню і для Імперії, і для Юніону. Перед ними виникає нове завдання — вижити.

Сюжет захоплює з перших сторінок.

Динаміка подій приємно дивує. Автор не засиджується довго на одному місці. Однак читається роман важкувато. В книзі майже немає діалогів. Частково це можна пояснити тим, що ми читаємо щоденник. Всі події твору — це спогади Крістіана і Рея. Конструктивні репліки — дійсно складне завдання, але в художній літературі з ним треба справлятись.

Тема твору чітко помічається, оскільки відноситься до проблем сьогодення. Це боротьба людей за владу, наукові відкриття і світове лідерство. Список можна продовжити штучним інтелектом, навколо якого ведеться багато дискусій. Постійне змагання між супердержавами рано чи пізно приведе до воєнного конфлікту. Звідси випливає ідея роману — віра. Коли чубляться гіганти, людям нічого не залишається, окрім як боротись за своє життя і до останнього вірити в перемогу.

Плюси

Динаміка. Події в «Горизонтах» розгортаються дуже швидко. Персонажі постійно рухаються: біжать, тікають, літають, воюють, щось або когось шукають. Динаміка і напруга не зникають до останніх сторінок.

Новий світ. Автор по-своєму бачить планету після масштабної катастрофи. Не все виглядає оригінально, та загальна картина відрізняється від образів Блейка Крауча чи Ріка Янсі.

Тема, обрана Дрейком, не нова. Але вона актуальна, оскільки масштабні проблеми людства все частіше виходять на перший план. Постапокаліптика у цьому плані ще не до кінця розкрита письменниками. Зосередити сюжет можна на чому завгодно: вірус, ядерна війна, пандемія, глобальне потепління, штучний інтелект.

Автор доніс свою ідею. Письменник наголошує на тому, що віра і надія — найголовніші фактори, які допоможуть усьому живому в будь-якій ситуації. Підтвердження тому — персонажі. Люди у творі вигадані, хоча виглядають справжніми. Місцями текст не зовсім професійний, інколи — сирий. Але в фальші та брехні не можна засудити ні автора, ні його героїв, бо людяності в них навіть більше ніж потрібно для літературних персонажів.

Фільм чи серіал по «Горизонтах» навряд чи хтось зніме.

У «Сотні», напевно ще деякий час ніхто не відбере популярність. Однак з упевненістю можна сказати: в українській літературі постапокаліпсис і кіберпанк мають шанси на успіх. Для розвитку цих жанрів треба багато працювати: викидати «американщину», більше приділяти уваги вітчизняним локаціям і орієнтуватись не на Голлівуд, а на Film.ua.

Сергій Завалко