Чому нам варто повчитись у Південної Кореї: Рецепти успіху та причини невдач “країни ранкової свіжості”

Чи знали ви, що Південна Корея — лідер серед націй за кількістю випитого алкоголю на душу населення? Споживання спиртного в цій країні вдвічі перевищує аналогічні показники в Росії, стосовно якої існує багато стереотипів.

При цьому гучні застілля сприймаються як невід’ємний елемент корейської культури та корпоративної етики. Поважні люди майже щотижня влаштовують бенкети, де гості багато випивають, а після цього співають у караоке. Всі знають, що корейці, як і японці, є зразком працьовитості і наполегливості, тож як це можна поєднувати із алкоголем? Для людей, які щоденно проводять в офісі по 15 годин, немає іншого способу зняти напругу, ніж хильнути декілька чарок після трудового дня. Вони не марнують робочий час на балачки з колегами, тож це ще і засіб комунікації. Корейці чітко розділяють час праці і час, відведений на веселощі; можливо, саме в цьому секрет успіху країни, яка за 50 років здійснила чи не найпотужніший у світовій історії технологічний прорив.

Південна Корея в середині ХХ ст. була майже вщент поруйнованим війною відсталим регіоном, який потопав в корупції та існував лише завдяки дотаціям із Америки. Вона мала всі шанси стати такою, як і більшість маленьких азійських держав. Однак її долю змінили люди, які мислили іншими категоріями. Вони швидко зрозуміли, що лише ефективні економічні інститути здатні зупинити екстенсивний розвиток економіки. Насильно захопивши владу, Пак Чон Хі змусив всіх підприємців грати за правилами, а Південна Корея стала рідкісним прикладом того, як держава може ефективно регулювати бізнес. Проте, таких результатів неможливо було досягнути без застосування людських ресурсів: своє право називатися однією з найрозвиненіших країн корейці довели багатьма роками важкої праці. Наслідки цього тернистого шляху можна побачити в рисах менталітету цих людей.

Навіть зараз корейці ставлять свою роботу вище всіх життєвих пріоритетів, майже ніколи не змінюють її та підпорядковуються суворій ієрархії.

Південна Корея — прогресивна країна, практично все населення користується найновішими смартфонами та живе в мегаполісах. Здавалось би, чим вони можуть відрізнятися від європейців і американців? Автор книги «Людина з Сеула» присвятив свою працю тому, щоб показати цю відмінність. Пропрацювавши 18 років в редакції газети Washington Post, Френк Аренс вирішив кардинально змінити своє життя і на запрошення компанії Hyundai переїхав до країни, про яку раніше майже нічого не знав. Тут він стикнувся із абсолютно іншою культурою та способом мислення, неодноразово потрапляв у незручні ситуації, його недолюблювали колеги, однак він здобув неоціненний досвід. Нам важко зрозуміти їх менталітет, але насправді в ньому є багато раціонального. Автор переконаний, що нам дійсно є чому навчитися у них.

Однією з причин «несхожості» є конфуціанський світогляд. Хоч більшість сучасних корейців сповідує християнство та буддизм, ця релігія мала значний вплив на їх культуру. Конфуціанство передбачає жорстоку підпорядкованість та субординацію. Якщо на Заході основа ідентичності людини — це її ім’я, то корейці в першу чергу звертають увагу на становище людини відносно інших. Вони не часто заводять нових друзів, а жінкам набагато важче побудувати успішну кар’єру, ніж чоловікам. З іншого боку, за останні десятиліття історії країни утворилось нове суспільство, яке існує в постійній конкурентній боротьбі, лише кращі змогли отримати хорошу посаду та забезпечити гідне майбутнє своїм дітям. Часи змінюються, однак дух боротьби залишається невід’ємною рисою корейського менталітету. В країні законом заборонено проводити додаткові заняття для школярів після десятої вечора (хоча батьки платять шалені гроші, щоб порушити цей закон), оскільки лише так можна вступити до найкращого університету. З цих же міркувань безліч людей робить пластичні операції.

Основним сюжетом книги є життя Френка та його родини, саме в цей час він переживає кризу середнього віку.

Живучи у новій країні, працюючи в компанії своєї мрії, автор робить висновок, що вони також переживають не найкращі часи. Корея поступово стала заручницею власних цінностей, що призвело до своєрідного застою. В компанії Hyundai назрівали проблеми, викликані зміною поколінь. Подальший розвиток подій пов’язаний із тим, як всі троє шукають вихід з цієї кризи невизначеності.

Після народження дитини і возз’єднання своєї сім’ї автор розуміє, що його життя справді має сенс і вагу, оскільки тепер він відповідальний не лише за себе. Він знаходить спокій та щастя в родинному колі. Нова модель «Genesis» була для Hyundai надзвичайно успішною і вивела компанію на новий рівень виробника автомобілів преміум класу, що здатен конкурувати з найвідомішими світовими брендами. В Кореї також почали проявлятися певні позитивні тенденції, однак чи чекатиме цю країну такий же хепіенд, покаже лише час.

Влад Кіорсак