«Моє не надто досконале життя» (але майже)

Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому березі Дніпра. Тому я втискуюсь у вагон, зусиллями не таких вже й тендітних плечей занурююсь глибше у вагон і таки дістаю книгу, яку збираюсь почати читати тут і зараз: «Моє не надто досконале життя» Софі Кінсели. Знаєте, відкрити портфель у переповненому вагоні завдання не з найлегших, але я не здаюсь. І от перша сторінка нової скрипучої пахучої незайманої книги переді мною.

Якого розміру було моє здивування, коли перші 5 сторінок виявились наближеним описом моїх ранкових буднів. Деталь, що різнить: я їду з Осокорків на Куренівку у Києві, а головна героїня Кет з NN у Чізвік, що в Лондоні. Отож, сподіваюсь, що не втомила читача такою довгою прелюдією, але вважаю дуже кумедним, що книга про мою ровесницю, яка переїхала з провінційного містечка у мегаполіс (як і я), потрапила мені до рук. Читання книги «Моє не надто досконале життя» — суцільна боротьба перед спокусою порівнювати і припускати: як би вчинила я. Якщо ви пані юного / могодого / вічно-юного духу / віку — рекомендую цю книгу. Ось так одразу, ще не розповівши власне, про що ж книга.

Кінселла С. Моє не надто досконален життя / Софі Кінселла : Пер. з англ. К. Булкіна. — К. : Видавнича група «КМ-Букс», 2017. — 536 с.

Про головну героїню

Кейт — наша сучасниця, дія відбувається спочатку у Лондоні, потім на фермі у Сомерсеті, потім знову в Лондоні (зовсім маленький спойлер). Забігаючи наперед, скажу, що порушені у книзі проблеми дійсно на часі. А головні з них: настільки ж оманливим може бути образ, створений соціальними мережами та ЗМІ, настільки іншим є реальне життя, наскільки боротьба з заздрістю та відчуттям інакшості може бути нелегкою.

Кейт народилась у провінції і, попри любов до природи та сім’ї, змагається за гідне місце у мегаполісі, тому що бачить себе лише на посаді дизайнера у креативному агенстві. Вона подолала певний кар’єрний шлях і наразі працює молодшим співробітником у брендинговому агенстві. Живе у відносно недорогому районі Лондона, вдягається на блошиному ринку, ретельно планує бюджет і щосили викладається на роботі, щоб її помітили. Водночас веде instagram-блог, який не відповідає реаліям: це гламурна картинка її мрій. І от Кейт вже запитує себе: навіщо? для кого я створюю такий свій образ?

Кейт вже з перших сторінок скаржиться на шефиню Деметру, та водночас захоплюється геніальністю її ідей. Дівчина намагається налагодити стосунки з колегами, бути рівнею їм. Та чи це їй потрібно?

Книжка досить пухка як на представницю жанру. Якщо узагальнювати, то це може бути щось середнє між жіночим мотиваційним романом і підлітковою літературою. Що знайде для себе в ній український читач — це вже інше питання.

Чим збагатить «Моє не надто досконале життя»:

От вам 9 речей, які зараховую до безумовно позитивних сторін роману Кінселли:

— Відповідність сучасним реаліям і актуальність проблем. Життя у мегаполісі, стирання особистості у натовпі і в колективі, оманливість соцмереж, побудова кар’єри молодого спеціаліста, жіноча солідарність і взаємопідтримка — все це є.

— Атмосферність. Зізнаюсь чесно, я фанат Туманного Альбіону. Обожнюю дізнаватись щось про англійську культуру. І цього разу також лишилась задоволеною: адже тут і атмосфера Лондону з блошиними ринками, новомодними кав’ярнями, транспортним колапсом, стильним офісом і всім оцим. А ще тут і затишна ферма у Сомерсеті: з описами неозорих горизонтів, полів.

— Детальне занурення у сферу брендингу. Ну окей, не таке вже й детальне, але приємно не тільки збагатитись емоційно, попереживавши за героїню, а ще й дізнатись щось нове. Знання про сферу брендингу трішки відкрило мені очі на те, що відбувається у світі дизайну і навіть надихнуло обдумати візуальну концепцію проектів над якими працюю.

— Невелика кількість героїв і майстерне змалювання характерів. Що є то є, Софі Кінселла вибудувала особистості героїв так, що ніякої двозначності у ставленні до них не виникло.

— Ідейність. Авторка, цією історією, дає чітко зрозуміти, що альтернатива завжди є, а шлях і вибір завжди в твоїх руках. От, наприклад, у Кейті не склалось з однією справою, і одразу ж інша можливість: побудувати власний бізнес, допомогти батькові втілити в життя ґлемпінг* (кемпінг просуного рівня на власній фермі). До речі, я вважаю, що українцям опис цієї справи може згодитись у цілком практичному ключі.

— Легкість стилю. Буду відвертою, Софі Кінселла — не Маркес. Її твори читаються легко і на одному подиху, але все-одно викликають безліч роздумів і ідей.

— Наявність любовної лінії. Ну що це за роман про юну панянку без чарівного принца? У Кейті такий є, розв’язка вас здивує, обіцяю. Я навіть скупу сльозу пустила. (Ніколи не читайте останні сторінки у громадському транспорті, не повторюйте моїх помилок).

— Феміністичність. А ще відсутність штампів і сексизму. Захотіла і змогла, дійсно надихаюча історія. Та ще жіноча солідарність і взаємопідтримка тут є.

— Близькість. Стільки разів я впізнала себе і свій свій у книзі? Не злічити.

І всього два моменти, які набили мені оскому: схожість із мотиваційною літературою і передбачуваність розв’язки. Хоча це, звісно, дуже суб’єктивно.

А якщо серйозно, то це роман не тільки про пошуки себе у великому місті, відданість своїм ідеям і прагненням, кохання, Англію і дівчину Кет. А ще й про жіночу дружбу. Тут вона є і дуже яскраво ілюстрована вчинками. Дивись, ще й мораль намалювалась.

Про авторку

Софі Кінселла — англійська письменниця, світову славу якій принесли твори з серії «Шопоголік». Більшість її творів стали бестселерами, ім’я знане у всьому світі.

Про українське видання

«Моє не надто досконале життя» — твір, який побачив світ у 2017 році, й українською він також вийшов у 2017-му. Що безперечно заслуговує поваги, адже українське книговидання все впевненіше крокує у ногу зі світовим. Видання має тверду палітурку, оформлення якої відповідає оригінальному англомовному. Переклад українською здійснив Кирило Булкін.