«Нічний цирк» Ерін Морґенштерн — книга-квиток до країни магії

Є книги, які потрібно читати. А є ті, котрі потрібно «дивитися». Вони мимовільно переростають в нашій уяві в кадри неймовірного фільму. Ця книжка якраз з останніх.

Увесь роман «Нічний цирк» лише в одному слові — «атмосфера». Автор Ерін Морґенштерн у своєму дебютному творі ставить на перший план не сюжет, не героїв та їхні долі, а саме дух магії «лицедійства». Коли ти починаєш читати перші сторінки книги, перед тобою ніби піднімається сценічна куліса і ось… шоу починається.


Ласкаво просимо в цирк! «ВІДКРИВАЄТЬСЯ З СУТТІНКАМИ, закривається на СВІТАНКУ»

— Що це за цирк, який відкритий тільки вночі? — запитують люди.

Ні у кого немає відповіді на це питання …


Чим же насправді є Цирк Сновидінь? Це лабіринт, у якому будь-хто готовий добровільно заблукати, лишитись тут назавжди, адже не знаєш, чи вдасться тобі ще коли-небудь потрапити в стіни цього магічного храму. Образ цирку постає саме таким, яким більшість з нас уявляли його в дитинстві. Проте гама тонів ламає стереотипи шатра-веселки: у цьому місці домінують всього три кольори — чорний, білий та сірий, і лише червоні деталі мають право на існування. Він — невидимка , яка з’являється, де хоче і коли хоче, а ти все сидиш в очікуванні на його прибуття, щоб знову вдихнути той неймовірний запах солодощів та салютного диму.

Однак, якщо для тебе це місце асоціюється лише з духом свята, то для його учасників воно стає справжньою ареною. Будь-яке мистецтво зростає на конкуренції, на досвіді попередників. І мистецтво цирку не стало винятком. Два чарівники-ілюзіоністи вже надто вичерпались самі, щоб конкурувати в прямому бою, на це є молоде покоління. Але що, коли воно не захоче змагатися? Що, коли від ненависті до кохання один крок?.. Сесилія та Марко. Дві різні стихії. Два противники і … коханці.

Любов — це та сюжетна лінія, без якої зараз, напевно, не обходиться жодна художня книга. І вона таки є маленькою прикрасою, що створює інтригу для будь-якої історії. Хоч, зізнаюся чесно, події, які розгорталися між цими двома героями, відійшли для мене, на другий план — усю увагу полонив чарівний та моторошний цирк, який ніби сам був живим створінням, ніби сам дихав. Напевно, атмосферу під час прочитання підживлювало те, що саме на ці кілька днів в моє маленьке містечко приїхав справжній Шапіто, а його шатер встановили прямісінько навпроти мого вікна. Ну і як тепер не вірити в диво?

«Нічний цирк» — це не просто ще один любовно-фантастичний роман, його сюжет ніби складається з десятків сплутаних частин без будь-якої хронологічної послідовності, але цей хаос є шармом книги, так званою «родзинкою». Погоджуюсь з багатьма читачами цієї історії, що зміст недосконалий, однак такої прекрасної характеристики деталей, чудової мови оповіді вам важко буде ще де-небудь знайти. Ця книга наче пісня. Все в міру, текст зовсім не перевантажений описами, адже насправді вони його створюють, роблять відмінним від інших одножанрових творів.

Роман належить до серії «ятебепрочитаюзаоднуніч», адже відірватися неможливо — ти постійно в роздумах, що ж буде далі. А найприємніше у тому, що твоя реальність і світ Цирку Сновидінь змішуються на декілька днів, а самому аж кортить купити квиток хоч би на одну виставу у своєму місті. Запах паленої карамелі та солодкої вати, гучні феєрверки, небаченої краси годинники та дивовижні зали залишаються в пам’яті, ніби ти сам відвідав циркову арену.


Цирк сповнений сяйва: від полум’я факела, ліхтарів, зірок. Вираз «гра світла» щодо дивовиж Цирку Сновидінь я чув так часто, що часом мені здається, ніби цирк і є не що інше, як ілюзія, створена світлом.


Цю книгу потрібно читати не заради епічної розв’язки, а заради її тексту, як би дивно це не звучало. Це казка для дорослих, взявши до рук яку, кожен знову може відчути себе тією мрійливою дитиною, що вірить в магію містичного цирку.

Ліза Садурська

Придбати книгу