Що ми робимо із насолодою? Прагнемо. Наздоганяємо. Отримуємо. А ще витрачаємо купу часу і грошей.
Авторами «Викрадачів вогню» було підраховано, що психоактивні лікарські засоби, легальні й нелегальні речовини, терапія, книжки, семінари і тренінги з особистісного розвитку, соціальні мережі, відеоігри, фільми й нескінченні сезони серіалів, екстремальні види спорту та азартні ігри з’їдають вагому частину заробітку й часу людини. Це все задля отримання задоволення.
womo.ua
Упродовж останніх років усе частіше чути науковців, які проповідують екстаз і запевняють у його здатності вивести за межі свідомості й підвищити всі психобіологічні показники недосконалого тіла й мозку. Настає нова ера пікової продуктивності. А хто не мріє про продуктивність, здобуту шляхом отримання екстазу?
Творча людина має дві одвічні проблеми: відсутність часу й натхнення. Інколи вони йдуть поодинці, інколи — одночасно. Із часом ще можна якось домовитися — то особливий друг. Із тих, що інколи коханець, а інколи — лютий ворог. А от натхнення… Митці й письменники, креативні директори й науковці подорожують, міняють сексуальних партнерів, вживають щось сильніше за аспірин, ризикують життям на автострадах — і отримують реальний творчий прорив. Кену Кізі, Дейвиду Лоуренсу і Стівену Спілберґу потрібно було щось більше за просте життя, щоби творити. Та й я особисто знаю авторів, які створюють шедеври «під градусом».
Попри кордони теорія екстазу крокує від поодиноких божевільних хіміків до урядів держав і колективів міжнародних компаній. Екстаз! Котлер і Уіл кажуть, що всі ці нові сенси стародавніх істин зроблять нас багатшими, щасливішими і продуктивнішими. Чи ми повіримо їм?
Але екстаз у суспільстві «без гальм» здається загрозою.
Тут уже не йдеться про задоволення «примітивне»: від ранкової кави, кількох сторінок улюбленої поезії або заняття коханням. Але про таке, що призводить до пікової продуктивності. І може викликати залежність.
Зрештою, традиційні приємності майже втратили вплив на людину — тій потрібно все більше. Тому Котлер, Уіл, Селіґмен й інші дослідники створили і постійно вдосконалюють інструкції з отримання швидкого, потужного й безпечного задоволення. Унаслідок, ми звикли до пропозицій усе більш витончених екстатичних технік, а питання про комерціалізацію та мілітаризацію вийшли переважно без відповіді. Автори попереджають, що «головний перемикач» може бути у вельми небезпечних руках, і людина може стати жертвою несанкціонованого втручання у свідомість через власні бажання.
У книзі «Викрадачі вогню» Стівен Котлер і Джеймі Уіл, експерти з пікової продуктивності, дають читачам витончене, але вузьке уявлення про можливості виходу за межі свідомості. Вони обмежують силу екстазу психологією, нейробіологією, фармакологією й технологіями. А ймовірні негативні наслідки — Єрусалимським синдромом (комплексом Месії), викривленням часу (бажанням отримати все й одразу), залежністю від блаженства, «глибоким зануренням». Вони пишуть:
«Змінені стани надають доступ до підвищеної продуктивності й кращої перспективи, але їхні побічні дії можуть бути серйозними».
Новації «Викрадачів вогню» спрямовані насамперед до аудиторії підприємців і керівників, які намагаються створити щось геть не схоже на те, що створюють їхні конкуренти. Google, DEVGRU, Apple, Burning Man, Red Bull, Uber, Wal-Mart — їхні колективи автори наводять прикладом вдалого використання екстатичних технік. Та заглядають дещо далі, у майбутнє, де всім керують не гроші, а добробут окремої людини. А також застосовують свої міркування до більш широкого кола проблем. Вони висувають теорії майбутніх позитивних змін, які супроводжують результатами досліджень у Flow Genome Project.
Жага задоволення народилася разом із першою людиною. Люди шукали приховані моделі використання екстатичних технік ще до появи цієї книжки. Просто не знали, яку назву цьому дати. Медитації, йога, гарячі трав’яні ванни, відвідини храмів, шаманські танці навколо багаття, лицарські турніри — усе це спрямовувало людину до задоволення і вимкнення голосу всередині голови. Визнаймо: розслаблятися ще треба вміти. Отак, щоби повністю. Щоби не думати під час зустрічі із друзями про дедлайни. Вмієте? Тепер ви можете проаналізувати роботу дослідників, упіймати змінений стан і досягти «потоку».
Отже, автори дають нам, читачам, певний набір інструментів, який дійсно може покращити життя, а може й зруйнувати його.
Ану як потрапить ця книжка до рук такого собі бовдура, який виправдає нею все своє нікчемне життя пияка, наркомана, екстремала? Хоча текст і заважкий для нетверезих очей, та все ж… А от тим, хто прагне стабільності в незвичайних обставинах, вона стане в нагоді. Коли ви маєте певні приклади, ви створюєте стратегію використання їх і перевірки, а потім вживаєте або ні.
Календар задоволень — саме таку назву отримав незвичний органайзер, запропонований авторами (завантажити його можна у вигляді PDF-файлу або за допомогою QR-коду). Але заповнити його виявилося не просто — не просто скласти перелік усього, що дає відчуття зміненого стану свідомості.
Пани Котлер і Уіл мають рацію. У наші невизначені часи задоволення є більш важливим, ніж будь-коли. На зміну самовдосконаленню шляхом обмежень приходять нові техніки, які можна назвати більш цікавими. Адже всім хочеться робити щось приємне, отримувати екстаз, а при цьому ще й ставати кращими.
Особисто мені подобається така демократія: ані огорожі, ані охорони, ані заборони. Лише табличка із надписом: «Небезпечно». Тебе попередили, але вирішуєш ти. І відповідаєш теж ти. Нам потрібні відповідальні люди, які захоплюються інноваціями, але завжди пам’ятають про ймовірну шкоду.
P. S. Еллі ніколи не засуджує. Чи не час нам, людям, вчитися у власних створінь?
Стівен Котлер, Джеймі Уіл. Викрадачі вогню. Таємна революція змінених станів / Пер. з англ. Олександри Бойченко. — Київ : Yakaboo Publishing, 2017. — 272 с.