До біса почуття. Майкл та Сара Беннет

«Якщо вам не забракло сміливості зізнатися, що ви в лайні — вітаємо. Перший крок до одужання вже зроблено,» — так ласкаво вітає читача обкладинка іронічного, гострого на язик видання батька та доньки, психологів за фахом, які об’єднали зусилля для  налагодження життя бідолах, котрі розриваються між ввічливістю, догоджанням усім та умовами, в які поставило життя.

Наш формат, instagram

Реально, до біса почуття! Кому вони здалися, коли тобою всі користуються та зневажають? Ми часто не можемо керувати всіма обставинами, та цілком свідомо маємо керувати нашим життям після того, як потрапляємо в ці обставини. І дуже прикро, коли ми, як сиділи, так і продовжуємо сидіти, склавши долоньки, й чекати на попутні вітри.

«Ось що має статися з людьми, які не можуть подолати щось погане:

  • втручання ангела;
  • перетворення на супергероя чи супермена й використання його здатності повернути час назад і все виправити;
  • каяття кривдника і швидке відшкодування за всі несправедливості.»

Цікаво, який варіант справдиться бодай на соту відсотка? Згідно з авторами — а ніякий! Ну, що ви, не поспішайте відкласти книгу в бік так швидко! Це не демотиватор з веселими мемами чи «Шкідливі поради» Григорія Остера (якщо пам’ятаєте такі). Це зібрання цілком реальних історій та всілякого лайна, в якому люди опинялися завдяки чи всупереч іншим людям, обставинам, почуттям чи обов’язкам.

«…коли ви опиняєтеся в гівні, яке, як ви вважаєте, не мало вам трапитися, фокусуйтеся не на тому, що могло чи мало б відбутися, а більше на тому, що може статися, починаючи з нинішнього моменту. Запам’ятайте: несправедливість дуже реальна, справедливість — ні.»

Лише десять розділів, а скільки всього піде до біса: самовдосконалення, кохання, спілкування, придурки, готовність допомогти, спокій, батьківські почуття, самооцінка… Люди часто приходять на терапію з проханням змінити їхнє життя на краще та вірять, що лікар допоможе, забуваючи, що лікар не чарівник і що сам пацієнт також не чарівник, щоб змінити те, що нікому не підвладне. Сліпа віра притуплює відчуття реальності; рожеві окуляри нікому не вправляють мізків, особливо коли ти вже дорослий і маєш якось сам дружити зі своїм життям.

До біса почуття” як раз знімає ці дитячі окуляри, щоб ви нарешті усвідомили, що багато чого може ніколи й не зміниться: що сталося — того вже не повернеш назад; люди, які є, такими й залишаться; а єдине, що нам до снаги контролювати,— це наше ставлення. Ставлення до результатів, а не намагання їх змінити, — ось ключ до врівноваженості, як би це зараз не пролунало.

«Ваш мозок може атакувати вас фразами на зразок „мало б бути“ щоразу, як ви маєте занадто багато часу на роздуми. Тож займіться справами і збудуйте філософію боротьби з жалем і жаданням справедливості у світі, де їх просто не існує.»

«До біса почуття» родини Беннетів вчить мистецтву прийняття та відпускання, влади над собою та примирення із совістю. Ми не можемо постійно бути комусь щось нематеріально винними, постійно виправдовуватись чи жалкувати за певними етапами життя чи подіями. Живемо лише раз і навряд чи для того, аби носити за собою і без того непідйомний тягар почуттів та моральних обов’язків.

Придбати книгу