Мокра курка. Вам варто звикнути, що саме так звертаються до головної героїні на перших сторінках книги. Вона, здається, вже звикла. Так її кличуть вдома. Якщо можна назвати домом місце, де живе чоловік, якому вона покірна, і свекруха, яку подумки називає Упирихою (як згодом виявиться, небезпідставно).
Зулейха відкриває очі щоранку. Для того, щоб прожити ще один день серед несправедливості, яка постійно штовхає її у спину. ,Опираючись на покірність татарської жінки, вона просто йде, куди їй кажуть.
Зулейха відкриває очі посеред тайги. Сюди її захтовхала несправедливість, обізвавши куркулькою. По дорозі вона могла втекти, померти, народити чи бути заарештованою. Але ця дівчина вас ще не раз здивує.
Зулейха відкриває очі, щоб перестати боятися і соромитися (навіть чоловіків), сподіватися на допомогу (навіть від Аллаха) і наважитися вперше в житті покохати. До речі, на чітко проведену любовну лінію до середини книжки можете не сподіватися. Бо я сподівалася. Усі мої надії спочатку були на чоловіка Зулейхи. Та бути одруженою не означає бути коханою.
Важко сказати, яка частина твору може здивувати вас найбільше, бо я дивувалася постійно. Жорстокості і покірності людей навколо, вчинкам і висновкам Зулейхи, коханню, якого не було, правді, якої не було. Мене просто перекидало зі сторінки на сторінку без шансів контролювати свої емоції і вираз обличчя. Хоча ні, таки було те, що вразило мене нейбільше — ніколи не думала, що зможу (ще й з таким задоволенням) прочитати книжку на 400 сторінок про розкуркулення селян у 30-х роках.
Але мені вдалося. Ось чому:
- Персонажі. Їх несхожість приємно дивує. Вони по-різному відчувають і діють, тому ніколи не можеш передбачити, хто кого вб’є чи хто в кого закохається наступної миті.
- Сюжет. Саме через його унікальність мені порадили цю книгу. Тепер я почуваюся так ніби подивилася фільм. Захоплено і розчаровано одночасно, бо жоден із варіантів розвитку подій, які я сама собі надумала, поки читала, не був влучним. Тож не намагайтеся вгадати, що буде далі. Просто читайте.
- Деталі і порівняння. Акцентувати увагу на червоному від крові снігу і прирівняти його до перетертих з цукром полуниць. Покласти долоню жінки на обличчя вбивці її чоловіка. Влучні, місцями моторошні дрібнички нізащо не дозволять вам забути цю книжку.