Любов і потойбіччя: досвід нейрохірурга

«Доказ безсмертя. Подорож нейрохірурга у потойбічний світ» — одна із тих книжок, автори яких пережили «стан смерті», дивом повернулися до життя, а тепер розповідають про своє перебування у засвітах. Спогади І. Александера — одне із найяскравіших свідчень про зустріч людини із «Осереддям Сутності», як він сам називає потойбічний простір «Істинного Шляху», описуючи ірраціональний і трансцендентний¹ досвід комунікування з «Дівчиною на Крилі Метелика».

Цю історію можна було сприймати як символічно-містичну проекцію вразливої душі, яка потрапила в пастку свідомості або підсвідомості під час перебування в комі, якби не той факт, що автор цих «спогадів» — фаховий нейрохірург, який упродовж багатьох років працював у всесвітньо відомих медичних закладах на кшталт Гарвардської медичної школи та ін.

Що змушує нас бачити Бога?

Наприкінці книжки автор із медичної точки зору пропонує можливі гіпотези того, що відбувалося з ним під час перебування в комі. «Зустріч із Богом» — результат функціонування лімбічної системи, ендогенної блокади глутамату з ексайтотоксичністю, що імітує галюциноторний анестетик; результат того, що було збережено окремі ділянки неокортексу, таламусу, базальні ганглії та стовбур головного мозку тощо. Проте, на думку Ібена та його колег-дослідників мозку, такі гіпотези не мають достатньої кількості аргументів.

Книжка «Доказ безсмертя» — свідчення того, що в ХХІ ст. подібні приклади нонфікшену читаєш як гостросюжетний роман. Динамічний сюжет переривається філософськими розмислами про сутність життя, про те, що всі ми — тільки мандрівники, а іронія, гумор, пафос дані нам як нагадування про те, що життя у цьому світі не є конечним.

Історія, яку розказано в книжці, доводить ще одну тезу: відкриття західної цивілізації закрили в людині здатність відчувати навколишню дійсність, із якою людина, як і будь-що в світі, має тісний зв’язок. Дослідження ХХ ст. довели, що неможливо роз’єднати експериментатора й об’єкт дослідження. На рівні субатомів, тих найменших часток, із яких складається Всесвіт, відбувається постійна взаємодія.

І. Александер, крім розповіді про зустріч із потойбічним, розповідає про сучасні відкриття в науці (зокрема, у фізиці, астрономії, медицині), які читаєш як справді захопливий роман. Достеменно неможливо сказати, чи переданий досвід — фіксація трансцендентного. Та й як взагалі можна взагалі передати словами той «невербальний» досвід, із яким мав справу автор? Можливо, побачене ним — всього лиш результат химерної роботи свідомості/підсвідомості, яка в кризові моменти (на кшталт коми) створює захисні проекції реальності, щоб «приспати» нас і позбавити відчуття страху в момент «розлучення» з життям. 

Головне — Любов?

Найважливіша ідея книжки полягає в тому, що найвищим смислом існування на цьому світі, як і взагалі у Всесвіті, є Любов. Складно передати сутність того, що «відчув» Ібен у засвітах, проте в момент «діалогу» із Дівчиною на Крилі Метелика він відчував дві речі:

  1. Усе, що відбувалося в житті, мало відбутися, бо Вища Сила ніколи не полишала нашого героя
  2. Тепер, нарешті, він потрапив туди, де люблять.

Любов — те, що мало бути на вершині трирівневої концепції екзистенціалізму, над якою працював А. Камю: «абсурд — бунтівна людина — любов». Любов — те, чому присвячено вчення Святого Павла в Біблії. Любов постає одним із найскладніших енергетичних феноменів у буддизмі.

Можливо, сьогодні ми живемо в часі, який має дати відповідь на одне із найскладніших запитань людства. Можливо, у ХХІ ст. містицизм і наука більше не будуть розділені, а допоможуть зрозуміти, чим насправді є наше життя, як влаштовано світ і яке завдання дає Найвищий Розум людям, даруючи свідомість. Саме свідомість постає найзагадковішим і найважливішим феноменом для Ібена. Свідомість як риса матеріального й нематеріального світу, в якому існують лише енергетичні поля і хвилі.

Дівчина на Крилі Метелика. Хто ж вона?

У фіналі книжки ми довідуємося, що ця загадкова Дівчина на Крилі Метелика таки «реальна». Це Бетсі, померла сестра Ібена, з якою він так і не зустрівся або принаймні не пам’ятає цієї зустрічі. Про існування Бетсі наш герой взнав випадково, уже повернувшись після коми до життя.

«Доказ безсмертя…» — книжка про те, що в ХХІ ст. ще чимало загадок не розгадано, і Нобелівська премія з медицини й фізики чекає на тих, хто колись зможе увійти в таємницю свідомості і світобудови. І. Александер переконаний, що між ними обов’язково існує зв’язок, щоправда, поки що для нас незбагненний.

Придбати книгу


¹Трансцендентний — недоступний для людського пізнання