«Не Єва». Рівновага пристрастей

Книжка «Не Єва» Лариси Лебедівни — одна з поетичних новинок видавництва «Смолоскип». Вірші водночас і емоційні, і міфологічно насичені, і медитативні. Дивне поєднання? В поезії буває й не таке.

Мабуть, саме міфологічне начало є домінантою «Не Єви».

Дніпро
і небо що мовчить

Дніпро
і небо що до тебе
не говорить

Сьогодні двері закриті
в моїй душі
і я глуха

Чорна вода в ногах
сіре небо в головах
темінь у душах

Космічна тьма панує
і повертає нас
у своє лоно (…)

А «спійманий» у цьому вірші мотив життєвого коловороту можна вважати головним з-поміж міфологічних. Йому присвячено і перший, емоційно найсильніший текст, у якому переплетення життя й смерті починається з одночасного народження героїні та смерті її матері.

Все це наближає вірші Лариси Лебедівни до тієї традиції, що її прийнято йменувати «вченою поезією». І це не дивно. Надто, коли зважити на те, що Лебедівна — викладачка Києво-Могилянської академії (тут принагідно можна відзначити й що «Не Єва» — вже друга її книжка).

Більш неочікувано, що поетка має досвід роботи у Міністерстві культури. Від представників і представниць названого відомства сподіваєшся будь-чого, лиш не верлібрів із метафізичними, міфічними підтекстами. Чи подібні сподівання нарешті відходять у сферу стереотипів?

Колеса Сансари* від Лариси Лебедівни часто бувають напрочуд емоційними, розбурханими. Їхня рівновага, їхній філософізм — це рівновага поміж емоційними максимами, поміж щастям і відчаєм.

(…) Мама дзвінко сміється
біжить мені назустріч
хапає на руки і розціловує
нарешті

Просто мені зараз рік
тому я хочу її обіймів

Зазначимо наостанок, що поєднання сентиментальності, потужного писхологізму з містичним, метафізичним духом можна сміливо назвати однією з помітних тенденцій в українській поезії (чи й не лише поезії) останніх років або й нинішнього десятиліття. І в цьому сенсі перед нами дуже характерна і показова книжка своєї доби.


*Колесо Сансари — коловорот життя і смерті, вічне переродження