Листи, написані любов’ю

Кожного року напередодні Різдва в дім Толкінів приходив конверт зі штампом Полярної пошти. Перші листи були коротенькими з привітаннями, а також відповіддю, хто ж такий той Різдвяний Дід, про якого питав у батька малий Джон.

Однак згодом допитливі діти відправляли стільки листів із запитаннями, що Різдвяному Дідові довелося описувати своє життя до найменших дрібниць, та ще й до того малювати картинки і розповідати про Північний полюс та тих, хто там мешкає. Першим, з ким він познайомив дітей, був величезний Білий Ведмідь. Однак Далі він згадує гномів, маленьких ведмежат, місячанина, снігових хлопчиків та багато пінгвінів. Згодом у діда з’явився особистий секретар — ельф Ілберт, який разом із Ведмедем писали дітям листи. Всі ці істоти дуже любили Різдво і інколи допомагали (а частіше заважали) готуватися до свята.

В період написання листів Європа переживає дуже скрутні часи. Затяжну кризу післявоєнних років та Велику депресію, назрівала Друга світова війна. Дорослим було не до подарунків. Діти не завжди могли отримати те, про що мріяли. Однак на те були й інші причини.

Справа в тому, що Білий Ведмідь одного разу впав з височезного шпиля на дах будинку, проломив його і понищив деякі подарунки, через декілька років він переплутав подарунки для дівчат з хлопчачими, а ще, їх постійно крали гобліни.

Пройти тест: Хто ти з «Різдвяної історії»?

Гобліни були чи не найбільшою проблемою на Північному Полюсі. Вони дуже не любили Діда і особливо Білого Ведмедя. Їх нападало так багато, що власними силами було не впоратися, тому доводилося викликати ельфів та гномів, які знищували цих злих істот. Існує думка, що саме написання різдвяних листів надихало містера Толкіна на створення його відомих творів. Діти отримували пом’яті шоколадки, бо на них упав ведмідь, а також інші подарунки, вкрадені гоблінами і відвойовані назад. Листи Миколаю Різдвяному зникали за таємничих обставин, однак завжди потрапляли за адресою. Хоч який зайнятий не був Дід, він не втрачав нагоди написати декілька слів та намалювати малюнок своїм маленьким друзям із Оксфорду.

Звичайно, це Толкін і тут не потрібно зайвих слів. Всі листи написані англійською, однак Медвідь її знав погано, тому часто слова були надряпані із помилками. Інколи він використовував арктичну мову, а згодом намалював власну абетку, яку підгледів на стінах давньої печери. Ну і куди ж без ельфійської мови, якою інколи писав Ілберт, щоб показати дітям як вона виглядає.

Кожна сторінка твору пронизана батьківською любов’ю та магічною атмосферою свята. Поєднання таланту письменника та чудового батька дозволило створити різдвяну казку, яка щороку доповнювалася та ставала все цікавішою. Читаючи її мимовільно опиняєшся за Полярним колом, в просторому будинку, поряд із мільйонами подарунків. Не дивно, що для багатьох людей ця книга стала обов’язковим атрибутом святкування Різдва. Адже вона показує, що подарунки — не найважливіше в ці дні. Головне — це любов до своїх рідних і віра в те, що дива трапляються навіть у найтяжчі моменти життя. Миколай Різдвяний приносив дітям не всі замовлення, але вони геть не сердились, бо знали, що на них просто впав величезний Білий Ведмідь.

Придбати книгу