Друга за популярністю книга після Біблії, одна зі 100 книг століття за списком «Le Monde», наклад якої складає більше 30 мільйонів — роман «Звіяні вітром» американської письменниці Марґарет Мітчелл. Через рік після написання, в далекому 1937-ому, авторка отримала цілком заслужену винагороду — Пулітцерівську премію. І, хоч як би Фредерік Беґбедер не критикував роман, складно сперечатися з тим, що «Звіяні вітром» є не тільки американською, а й світовою сучасною класикою.
Якби Лев Толстой жив у США та був жінкою, під час написання «Війна та мир» у нього б неодмінно вийшов роман «Звіяні вітром» — із тими ж живими персонажами, вірою у праве діло, мирним життям, та, звісно, зі сценами війни. Мабуть, підґрунтя для створення образу головної героїні — Скарлет О’Гари — підготувала й інша письменниця — Джейн Остін. Американка за національністю, ірландка за характером, француженка за шармом: її історія — це «Розум та почуття», в місцевій інтерпретації — «Розум чи почуття». Це хрест, який Скарлет несе з муками. Часом він прихиляє її до землі, а часом здається таким легким — ще трохи, і О’Гара зможе доторкнутися до неба.
Ешлі Вілкс, на перший погляд, є винуватцем якщо не всіх бід дівчини, то більшої частини точно. Вона закохалась у нього в 16 років, а зрозуміла, що те, що відчувала, було зовсім не коханням, запізно. Скарлет загубила на життєвому шляху дитину, подругу, чоловіка (спойлер: не одного) та гідний стан у суспільстві. Але, звісно, не все втрачено — дівчина завжди має змогу «подумати про це завтра».
Винуватець, звісно, не Ешлі… Не Мелані та не Ретт — а, скоріш за все, її характер. Скарлет непостійна, непередбачувана, часом інфантильна та до безтями вперта. Авторка ніколи не змальовує Скарлет як цілком ідеальну жінку (на відміну від типових жіночих романів). Вона така ж, як і тисячі жінок із усього світу — то добра, то жадібна; буває лицемірною та чесною; займається брудною роботою, але не перестає бути леді. Вона поступається ся звабити всупереч власним принципам. Вона
поступається гордістю й виходить за того, хто не підходить їй за всіма ознаками; намагається звабити всупереч власним принципам; тікає з окупованого міста через виснажену війною країну — словом, робить все для того, щоб захистити те, що для неї важливе.
Кадри з фільму «Звіяні вітром»
Можливо, саме героїні Джейн Остін допомогли закласти в Скарлет те, що не могли зробити інші автори, показати, що жінка — це не додаток до чоловіка. Що навіть у часи, коли це не схвалювали, жінка могла сама робити те, що їх хотілося — знімати раніше траур та жити повним життям, самостійно виховувати дітей, підіймати великий будинок «з нуля», займатися торгівлею та вести бізнес.
Але «Звіяні вітром» не тільки про долю розпещеної дівчини, яка методом спроб та помилок перетворюється на самостійну зважену жінку; не тільки про любов, яка може ламати життя та стереотипи. У романі трапляються контроверсійні, радіально протилежні порівняння, невидимі для пересічного читача. Це характери Ретта й Ешлі, Скарлет і Мелані. Це Схід та Захід. Це громадянська війна з іншого погляду — з погляду Марґарет Мітчелл, уродженки Сходу. Можна говорити про порівняння «Звіяні вітром» та «Хатинки дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу, які показують абсолютно різні погляди на голову воєнну суперечку — стан рабів.
Кадри з фільму «Звіяні вітром»
Мабуть, саме тому «Звіяні вітром» відносять до категорії «для широкого кола читачів». Твір, як багатоликий Янус, — пропонує любовний роман для тих, хто шукає нову історію кохання; тло минулого для поціновувачів історичних романів; воєнну драму, майже ідеально точно прописану; соковиті описи природи на декілька сторінок; аналіз характерів героїв, які виросли в однакових умовах, але мають різні життєві орієнтири; тяжкий життєвий шлях, який занадто реалістично описує те, що відбувалось і відбувається зараз; становлення жінки як окремої незалежної особистості.
І якщо Скарлет О’Гара завжди має можливість подумати про це завтра, не втрачайте своєї — починайте читати роман «Звіяні вітром» вже сьогодні!