«Факультет»: памфлет із життя пострадянських університетів

Весела книжка про пострадянську вищу освіту і цілий букет її досягнень: хабарі, кумівство, байдужість до предмету, сексуальна експлуатація, плагіат.

Роман «Факультет» молодої письменниці Дарини Березіної побачив світ як наслідок її перемоги в торішньому літературному конкурсі видавництва «Смолоскип» (яке й надрукувало книжку). Цей твір належить до зразків легкого, сюжетного, ефектного і дотепного письма. Додам сюди також таку важливу річ, як соціальну актуальність, бо ж ідеться про одну із ключових хвороб нинішнього українського суспільства — про недоліки нашої системи вищої освіти.

В основі сюжету «Факультету» — один досить простий, навіть хрестоматійний конфлікт. На кафедру одного з пересічних, не надто блискучих університетів нашої країни приходить працювати нова співробітниця на ім’я Аліса — і зіштовхується з абсолютно нестерпним стилем «життєдіяльності» цього закладу (хабарництво видається тут рутинною дрібницею).

Ледь не написав, що вона — ідеалістка. Втім, чого аж такого надідеального вона прагне? Лише продовжувати розвиватися самій, чесно працювати (себто навчати студентів, а не «стригти» з них гроші) та не витрачати свій час і сили на дурниці на кшталт пліткування й підлабузництва на роботі. Деякі читачі та рецензенти відзначали цей «ідеалізм», звертали увагу й на те, що на тлі решти персонажів книжки головна героїня має занадто вже «правильний» вигляд.

Погоджусь: у канві роману й справді Аліса справляє суперпозитивне і «потойбчіне» враження — зрештою й алюзія на Алісу з Країни Чудес у письменниці явно з’являється не випадково. Але, напевно, це проблема нашого сприйняття, а не тексту, нашого суспільтва, в якому людина з абсолютно нормальними запитами, зі здоровим поглядом на деякі вияви соціальної реальності, починає здаватися гостею з інших світів.

Головна героїня в цій книжці є головною досить відносно. Бо більшість «факультетних» подій відбуваються цілковито без її участі. І тут уже Дарина Березіна розгорнула справжнє епічне полотно: памфлет про псевдоосвіту. Хотів написати «про деградацію освіти», але взяв сумнів — чи був той вищий рівень, із якого вона мала б деградувати?

Перед читачами розгортаються жанрові сцени на практично будь-які смаки. Завідувачка кафедри, яка послуговується «мовою Азірова», організовує цькування несимпатичних їй співробітників і студентів, влаштовує побори не тільки для студентів, а й для викладачів, постійно перебуває в пошуку вигідних зв’язків. Лаборантка, яка мріє про песика, прагне бути схожою на Брітні Спірс, нишпорить по викладацьких шухлядах і влаштовує всім, до кого дотягується її рука, капості. А ще ж викладачка, яка в кожній групі обирає собі юного студентика для сексу — і горе тому, хто посміє відмовитися.

«Кафедральна рабиня», котра мусить писати дисертації, доповіді, заповнювати документацію за інших. Щ одна викладачка — мама-одиначка. Їй доводиться позичати гроші на подарунки для завкафедри. Декан, якому все на світі остогидло, крім подорожей до Іспанії, заплутався в нудному вузлі приятелів, сім’ї, коханки, осоружних службових обов’язків. Він, до речі, один із дуже нечисленних героїв «Факультету», який по-справжньому розуміє вартість такого «колективу» й «університету», рівень освіти й досліджень, продукованих у ньому, розуміє всю абсурдність такого устрою. Але — йому не хочеться не лише намагатися щось радикально змінити, а й навіть пасивно посприяти чесним і правильним рішенням там, де це можливо малою кров’ю. Його вибір — самоусунутися від усього.

Усі історії Дарина Березіна виписує весело і з ноткою знущання. Проте після прочитання «Факультету» стає зовсім не смішно. Надто вже впізнавані його персонажі. І живуть вони не тільки в університетах. «Факультет» спонукає кожного читача і кожну читачку запитати себе: а хто я? Байдужий спостерігач? Активний агент несправедливості? Чи хоч трохи намагаюся бути чесним у нашому дивному суспільстві?

Придбати книгу

  • Kate Kachur

    ЦІкава книга для тих, хто працює у колективі викладачів. Іншим, певно, буде не надто цікаво. Читаючи книгу впізнавала у героях декого зі своєї кафедри.

  • Vita

    Книга справді вартісна. От лише навряд чи вона втрапить до рук тих, що могли б упізнати себе у її персонажах, бо такі, на жаль, не читають літератури такого штибу, чи то, пак, не читають взагалі…