Завершення саги про Відьмака

— Щось закінчилося, — здушеним голосом промовив Любисток.
— Щось починається, — підтримав його Ярпен Зігрін.

Уривок із книги


«Володарка озера» — сьома книга з циклу «Відьмак» польського фантаста Анджея Сапковського — завершує історію, описану автором у п’ятьох романах. Попри те, що це не остання книга, де фігурує Ґеральт із Рівії, її можна вважати завершенням цієї саги, адже наступну книгу Сапковський написав у 2013-му, через 15 років після «Володарки озера». Вона не продовжує історію відьмака, а розповідає нову.

Історія дитини Призначення, кохання Ґеральта і Йеннефер, війна Нільфгарду і Королівств Півночі, подорожі відьмака і його неймовірної компанії і все те, чим ми захоплювались у попередніх книгах, закінчується цим романом. Кінцівка «Володарки озера» — це не просто кінець чергової книги, це завершення довгої і захопливої мандрівки, у яку ми вирушили, розгорнувши першу сторінку першого роману про Відьмака.

Недолік(и)

Після прочитання книги, переглядаючи відгуки читачів в інтернеті, я натрапив на багато негативних думок та розчарувань кінцівкою цього роману. Незадоволені читачі зазначають, що не всі сюжетні лінії, які автор так довго розвивав, зійшлися, персонажі інколи робили дивні й нелогічні вчинки, і взагалі надто невдалим видається цей фінал для такої епічної саги і тому подібне. Мабуть, частково з цими думками можна погодитись, та не з усіма і не до кінця. І взагалі, якщо подивитись на кінцівку з іншого боку, то вона здається, якщо не логічною, то принаймні несподіваною 🙂

Зрештою, на мою думку, варто дочитати цю історію до кінця і зробити власний висновок про книгу в цілому і фінал зокрема. Відгуки читачів не завжди збігаються.

Переваги

А тепер про хороше. Фінал — це, мабуть, єдиний недолік книги. Усе інше приємно вражає. Автор у цьому романі ніби грається з простором і часом. Ми дізнаємося про існування інших світів, якими можна подорожувати, в яких можна знайти як прихисток, так і небезпеку. Ми чуємо про них вперше, хоча деякі з них можуть видатися читачеві знайомими. Як Ґеральт і компанія вже кілька книг намагаються знайти Цірі, так і відьмачці доведеться шукати своїх друзів, подорожуючи світами і часами.

Хочу також згадати про авторський стиль розповіді у цій книзі. У романі історію Ґеральта і Цірі ми інколи дізнаємось з уст персонажів, які житимуть через багато років після відьмака. Це персонажі, для яких історія про Ґеральта — це вже легенда, давній переказ. Наприклад, деталі битви ми можемо довідатися з обговорення курсантами на занятті через багато років після самої битви. Ми бачимо молодого добровольця, який героїчно б’ється проти ворогів, і через мить вже старий дідусь описує той бій у книзі, а його малі внуки граються неподалік.

Такі переходи в часі, показ подій не тільки з різних ракурсів, але й з різних епох, дуже захоплює та приваблює, дає читачеві змогу побачити, як у світі відьмака у майбутньому ставитимуться до пригод, описаних у книзі. Часто саме таким чином ми дізнаємося про те, що станеться з героями далі.

На окрему увагу заслуговує опис битви під Бренною. Це перша і остання битва між силами нордлінгів та нільфгардців таких величезних масштабів. Ми можемо побачити її з обох сторін, адже автор часто робить такі собі переходи від одних до інших. Особливо вражає війна з погляду польового лікаря і його асистентів, які в розпал жорстокої бійні рятують життя. Різноплановість оповіді, переходи між сторонами, часами і між світами — усе це надзвичайно захоплює.

Компліменти українському виданню

Знову важко утриматись від компліментів українському виданню. Попри невелику кількість помилок у тексті, нашим виданням справді варто захоплюватись. Коментарів до цього роману особливо багато. З них ви дізнаєтесь про те, що станеться зі світом у майбутньому, дати важливих подій, роки народження персонажів тощо.

І крихта суму

У цій книзі є політика, є добро і зло, є дружба й відвага, що сильніша за смерть, і є війна, безглуздість, жостокість і жах якої показано дуже майстерно.

Сумно від того, що мандрівка закінчилась, що відьмаки, чародійки, гноми і ґноми, ельфи, загадкові ліси, безкраї моря, жорстокі пустелі, усі ті, кого ми так добре знаємо, міста і замки та річка, що зветься Яругою, тепер просто стоять на книжковій полиці. Та водночас радісно від того, що в світ відьмака потрапити дуже легко, це можна зробити коли завгодно, варто лиш розгорнути одну з книг.

Дуже влучно пише після закінчення роману його перекладач та автор коментарів Сергій Легеза:

«Події “Володарки озера” закінчують історію відьмака Ґеральта, відьмачки Цірі та чарівниці Йеннефер. Але будь-хто з нас знає, що світ не зникає після завершення історії героїв. І це незалежно від того, чи живі герої, чи увійшли вони до пантеону».

Придбати книгу

  • Pavlo Zadnipryany

    Гарний огляд,такий настроєвий)) Дякую

  • Pavlo Zadnipryany

    Гарний огляд,такий настроєвий)) Дякую

  • Stas Voitiuk

    …а потім Сапковський плюнув на все й допоміг створити гру-трилогію, не кажучи все про “Сезон гроз”…)

    • Максим Безрук

      Ну, якщо продаж прав то допомога 🙂 Він же не брав участі.